ВІД ПІДТРИМКИ ДО ПАРТНЕРСТВА: СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ СУБ’ЄКТНОСТІ ВЕТЕРАНІВ У ГРОМАДІ

<jats:p>Статтю присвячено теоретичному обґрунтуванню соціально-психологічних механізмів формування суб’єктності ветеранів як передумови їхньої успішної реінтеграції та активної участі у розвитку територіальних громад. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переосмислення традиційних підходів до ветеранської політики в умовах післявоєнного відновлення України та переходу від патерналістської моделі, у якій ветеран розглядається переважно як отримувач соціальної допомоги, до партнерської моделі, що визнає його повноправним суб’єктом суспільного розвитку. Метою статті є розкриття сутності соціально-психологічних механізмів формування суб’єктності ветеранів у громаді та обґрунтування концептуальних засад переходу від підтримки до партнерської взаємодії ветеранів і громади. Методологічну основу дослідження становлять системний, суб’єктно-діяльнісний, соціально-психологічний і соціально-екологічний підходи, а також методи аналізу, синтезу, узагальнення та інтерпретації сучасних вітчизняних і зарубіжних наукових праць. Обґрунтовано, що суб’єктність ветеранів є інтегральною соціально-психологічною характеристикою, яка виявляється в автономності, відповідальності, здатності до самовизначення, громадянській активності та соціальній ініціативності. Доведено, що військовий досвід формує важливі компетентності, зокрема лідерство, стресостійкість, командну взаємодію та кризове управління, які можуть бути використані як ресурс розвитку територіальних громад. Визначено ключові соціально-психологічні механізми формування суб’єктності ветеранів: соціальне визнання, участь і залучення до життя громади, соціальну довіру, психологічну самоефективність та колективну ідентичність. Показано, що їх взаємодія створює передумови для переходу ветеранів від позиції отримувачів допомоги до активних учасників прийняття суспільно значущих рішень і розвитку громад. Запропоновано концептуальну модель переходу від підтримки до партнерства, яка охоплює етапи адаптації, включення, самореалізації та партнерства, а також визначено індикатори сформованої суб’єктності ветеранів. Практичне значення результатів дослідження полягає у можливості використання запропонованої моделі під час розроблення місцевих програм ветеранської політики, удосконалення механізмів соціальної роботи, розвитку партнерської взаємодії між ветеранами, органами місцевого самоврядування та інститутами громадянського суспільства, а також створення умов для активного залучення ветеранів до післявоєнного відновлення України.</jats:p>