Abstract
<jats:p>У статті досліджено феномен молоді NEET (Not in Employment, Education or Training) у контексті трансформації сучасних соціально-економічних відносин та визначено його як новий системний виклик для національної моделі соціального захисту. Актуальність теми зумовлена зростанням масштабів молодіжної економічної пасивності під впливом структурних диспропорцій ринку праці, освітньої нерівності, демографічних змін та цифровізації економіки. Обґрунтовано, що покоління NEET не є однорідною соціальною групою, а формується під впливом комплексу економічних, інституційних, територіальних та гендерних чинників, що ускладнює вироблення універсальних механізмів політичного реагування. Проаналізовано концептуальні підходи у зарубіжних та вітчизняних дослідженнях щодо змісту категорії NEET, зокрема у вимірі людського капіталу та соціального відчуження. Встановлено, що тривале перебування молоді поза сферою зайнятості та освіти призводить до накопичення соціальних ризиків, втрати професійних навичок, поглиблення бідності та формування залежності від трансфертної підтримки. Підкреслено, що зростання частки NEET трансформує традиційну функціональну модель соціального захисту, яка історично орієнтована на компенсацію втрати доходу, а не на превенцію соціального виключення та активізацію потенціалу молоді. У статті доведено необхідність переорієнтації системи соціального захисту з пасивних інструментів на інтегровані механізми активної соціальної політики, що поєднують освітні, трудові, соціальні та психологічні інтервенції. Аргументовано, що адаптація системи соціального захисту має передбачати індивідуалізовані траєкторії підтримки, розвиток інституцій соціального партнерства, впровадження програм раннього втручання та посилення міжсекторальної координації.</jats:p>