Abstract
<jats:p>У статті досліджується проблема прогнозування соціальних процесів у діяльності фахівців соціальної роботи як необхідної умови підвищення ефективності соціальної політики та якості соціальних послуг. Актуальність теми зумовлена динамічними соціально-економічними трансформаціями, зростанням соціальних ризиків і потребою у своєчасному реагуванні на нові виклики в суспільстві. Метою статті є теоретичне обґрунтування сутності прогнозування соціальних процесів та визначення його місця у професійній діяльності соціальних працівників. Дослідили вивчення цієї проблеми в науково-теоретичній літературі зарубіжними та вітчизняними науковцями. Проаналізовано наукові підходи до трактування поняття «соціальні процеси», «прогнозування» визначено їх основні характеристики (динамічність, багатофакторність, системність) та рівні прояву – макро-, мезо- та мікрорівень. Охарактеризовано соціальні процеси, які характеризуються: суспільними змінами, масовістю, багатофакторністю, керованістю та прогнозованістю. Окреслено етапи прогнозування, зокрема: визначення проблеми, збір і аналіз інформації, вибір методів, побудову сценаріїв, оцінку ризиків, прийняття управлінських рішень і моніторинг результатів. Наведено приклади практичного застосування прогнозування у сфері соціальної роботи. Узагальнено, що впровадження прогностичного підходу забезпечує перехід від реактивної моделі соціальної допомоги до превентивної, сприяє раціональному використанню ресурсів і підвищенню результативності соціального втручання</jats:p>