Abstract
<jats:p>Метою статті є теоретичне обґрунтування інтеграції менеджменту соціальної роботи та соціального підприємництва як основи формування сталих соціальних інновацій у територіальній громаді. Соціальні інновації розглянуто не як сукупність поодиноких нововведень, а як керовані, ресурсно забезпечені й соціально результативні рішення, здатні відповідати на виклики громади. Підкреслено, що в умовах зростання соціальних ризиків обмеженості ресурсів і посилення навантаження на систему підтримки громади потребують підходів, які поєднують оперативність реагування, управлінську впорядкованість, етичну виваженість і довгострокову життєздатність. Методологічну основу дослідження становить міждисциплінарний підхід, що інтегрує положення менеджменту соціальної роботи, теорії соціальних інновацій, підходу розвитку громади та концептуальних засад соціального підприємництва. Використано теоретичний аналіз, синтез, порівняння, узагальнення та концептуальне моделювання, що дало змогу розглянути громаду як відкриту соціальну систему, у межах якої соціальні проблеми, ресурси, інституції та партнерські зв’язки взаємодіють у просторі управління. Наукова новизна полягає в концептуалізації соціальних інновацій у громаді як результату інтеграції менеджменту соціальної роботи та соціального підприємництва. Запропоновано модель, що охоплює аналітичний, управлінський, підприємницький, партнерський і результативний блоки. Доведено, що така структура дає змогу перейти від фрагментарних ініціатив до системних інноваційних рішень, а їх ефективність доцільно оцінювати на двох рівнях – результату та впливу. Практична значущість статті полягає у можливості використання її положень як методологічної основи для проєктування, упровадження та оцінювання інноваційних підходів у соціальній роботі на рівні територіальної громади.</jats:p>