Abstract
<jats:p>У статті здійснено комплексний теоретичний аналіз сучасних підходів до організації соціальної та психосоціальної підтримки дітей, позбавлених батьківського піклування, як однієї з найбільш уразливих категорій населення. Актуальність дослідження зумовлена посиленням соціальних ризиків, зокрема в умовах суспільних трансформацій та кризових явищ, що впливають на зростання кількості дітей, які опиняються у складних життєвих обставинах. Розглянуто ключові наукові концепції та підходи до організації соціальної роботи з цією категорією дітей у контексті реформування соціальної політики, розвитку системи захисту прав дитини та модернізації освітнього середовища. Узагальнено результати вітчизняних і зарубіжних досліджень, присвячених проблемам соціальної адаптації, інтеграції, формування життєвих компетентностей і забезпечення психоемоційного благополуччя дітей, які перебувають під опікою держави або в альтернативних формах сімейного виховання. Особливу увагу приділено впливу травматичного досвіду, порушенням прив’язаності та ризикам соціальної дезадаптації, що потребують комплексного підходу до соціального супроводу. Акцентовано на важливості міждисциплінарної взаємодії фахівців соціальної сфери, психологів, педагогів, медичних працівників і представників громадських організацій у забезпеченні ефективної підтримки дітей. Окремо розглянуто можливості використання сучасних цифрових інструментів і технологій у процесі соціальної роботи, зокрема для моніторингу потреб, індивідуалізації супроводу та підвищення доступності послуг. Окреслено перспективні напрями вдосконалення технологій соціальної роботи, що передбачають впровадження інноваційних моделей підтримки, розвиток сімейно орієнтованих підходів, посилення профілактичної складової, а також підвищення професійної компетентності фахівців. Запропоновані підходи спрямовані на підвищення ефективності системи соціальної підтримки та забезпечення сталого розвитку і соціальної інтеграції дітей, позбавлених батьківського піклування</jats:p>