Abstract
<jats:p>У статті досліджуються жанрово-стильові особливості духовної творчості українських композиторів для жіночого хору. Розглянуто історичні витоки формування репертуару — від монастирської монодичної традиції та ірмологій до становлення авторської композиторської практики кінця XVIII – початку ХІХ століття. Проаналізовано еволюцію жанрових моделей (літургія, духовний концерт, кантата, хоровий цикл, псалом, молитовна мініатюра) та окреслено специфіку їх втілення в умовах однорідного жіночого складу. Особливу увагу приділено творчості Д.Бортнянського, К. Стеценка, Л. Дичко, В. Рунчака, М. Шуха, В. Польової та інших митців кінця ХХ – початку ХХІ століття. Виявлено характерні риси сучасної духовної музики для жіночого хору: поєднання канонічної традиції з новітніми композиторськими техніками, розширення фактурно-гармонічної палітри, активне використання сонористики, поліфонії, регістрових контрастів і тембрової специфіки жіночих голосів. Мета статті полягає у виявленні та систематизації жанрово-стильових характеристик духовної музики українських композиторів для жіночого хору, а також в аналізі специфіки втілення сакральних образів крізь призму жіночої тембральності. Методологія дослідження включає історичний та жанрово-стильовий аналізи. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в українському мистецтвознавстві здійснено комплексний огляд духовних творів для жіночого хору українських композиторів. Висновки. З’ясовано, що домінуючими формами у сучасній практиці є малі жанри та духовні цикли, тоді як масштабні літургійні композиції та духовні концерти для однорідного складу залишаються поодинокими. Специфіка жіночого тембру визначає особливу образну сферу цих творів: прозорість, інтонаційна чистота, здатність до втілення як світлої гімнічності, так і глибокої ламентозності.</jats:p>