Abstract
<jats:p>Мета роботи полягає у розгляді художньо-дизайнерської концепції дитячих видань видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» як чинника розвитку української книжкової графіки кінця ХХ – початку ХХІ століть із фокусом на переході від ілюстрації як автономного зображення до книги як цілісного культурного продукту, де паратекстові й типографічні рішення стають складниками художньої комунікації з читацькою аудиторією і визнанням ілюстратора як співавтора. Методологія дослідження ґрунтується на міждисциплінарному підході та поєднанні мистецтвознавчо-культурологічного аналізу книжкового артефакту (композиційно-типографічні параметри, ритміка розвороту, співвідношення текстових і візуальних блоків, поліграфічна якість, організація паратексту) із соціологією культури (інституційний аналіз видавничої політики, роль бренду й репутації у культурному споживанні, сімейне медіювання дитячого читання, символічний капітал як ресурс легітимації естетичних норм у полі дитячої книги). Емпіричний корпус репрезентовано на прикладах дитячих видань «Українська абетка» (1992) та серії «Гаррі Поттер», що дає змогу простежити сталі редакційно-художні пріоритети та технології їх реалізації. Теоретичну основу уточнено через поняття паратексту французького літературознавця Жерара Женетта і основи стилю в типографіці Роберта Брінгхерста. Культурологічно-соціологічні інтерпретації підкріплено даними всеукраїнських досліджень читання Українського інституту книги та агенції Info Sapiens. Наукова новизна полягає у зверненні та розкритті художньо-дизайнерської концепції дитячих видань видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» як чинника розвитку української книжкової графіки кінця ХХ – початку ХХІ століть, висвітленні структурного зв’язку між паратекстовою організацією дитячої книжки та трансформацією моделі авторства ілюстрації в українському дитячому книговиданні. Висновки. У дослідженні підтверджено, що художньо-дизайнерська концепція дитячих видань видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» виступає чинником розвитку української книжкової графіки кінця ХХ – початку ХХІ століття. Послідовна підтримка авторської ілюстрації, типографічна дисципліна та високі поліграфічні стандарти видавництва сформували в дитячому сегменті професійну норму якості, яка вплинула на критерії відповідності вимогам щодо книжкової графіки, підвищила статус ілюстратора до рівня співавтора та сприяла інституційній інтеграції книжкової графіки в сучасних культурних індустріях.</jats:p>