Abstract
<jats:p>У статті розглядається інтерактивне оповідання як феномен, що радикально деконструює класичну мистецтвознавчу парадигму. Здійснено комплексний аналіз безповоротної трансформації художнього твору: з онтологічно стабільного об'єкта він перетворюється на динамічну симуляцію. Шляхом дослідження ключових філософських концепцій виявлено тотальне руйнування традиційних герменевтичних, етичних та феноменологічних моделей під тиском архітектури вибору. Встановлено, що перехід від статичного наративного дизайну до емерджентної генерації докорінно перекодовує природу естетичного досвіду. Відтепер він вимагає від реципієнта багаторівневого подвійного розкодування та безпосереднього взяття на себе моральної відповідальності за розгортання дієгезису.Мета роботи полягає у систематизації ключових філософських тем інтерактивного оповідання, препаруванні їхнього значення для мистецтвознавчої теорії та виявленні специфіки їхніх трансформацій під впливом новітніх технологій штучного інтелекту.Методологія. Базовою оптикою дослідження виступає трансверсальний підхід. Він дозволяє долати жорсткі бінарні опозиції класичної естетики в аналізі гібридних людино-машинних систем. Феноменологічний інструментарій препарує багаторівневу структуру імерсії. Герменевтичний метод розкриває механізми розкодування прихованої ідеології інтерактивних середовищ. Системно-аналітичний підхід застосовано для фіксації структурної мутації платформ під дією нейро-символічних алгоритмів.Наукова новизна полягає у здійсненні першої комплексної філософської систематизації інтерактивного оповідання поза вузькими межами технічного системного дизайну. Доведено, що експансія генеративного ШІ безповоротно руйнує кількісні системи моралі та детерміновану архітектуру вибору. Концептуалізовано новий статус митця. Він функціонує як стратег імовірнісної системи в умовах розподіленої співтворчості.Висновки. Інтерактивність кристалізується як принципово новий онтологічний режим існування художнього твору. Реципієнт мутує в повноцінного морального агента. Він змушений здійснювати екзистенційні вибори в умовах перманентної когнітивної напруги. Доведено незворотність переходу до емерджентної симуляції, де генеративний та агентний ШІ (2024–2026 рр.) узурпує статус незалежного мета-медіатора. Цей алгоритмічний зсув детермінує фінальну стадію «смерті автора». Мистецький твір перетворюється на живу транзакцію між людською агентністю та алгоритмічною випадковістю.</jats:p>