Abstract
<jats:p>Художньо виконані віконниці у дереворізьбленні Чернігівщини ХІХ – першої половини ХХ століть становлять окрему, вагому частину нематеріальної культурної спадщини України, котра наразі вимагає термінового захисту й охорони, оскільки знаходиться у зоні межі бойових зіткнень. Спадок різьби цього регіону має тяглість з києворуського часу, коли у регіоні утворилася окрема школа майстрів-сницарів, -склярів тощо. Фахівців з художньої обробки дерева від часів Гетьманщини почали запрошувати до Києва та всієї Київської губернії, котра в часи бароко простягалася вздовж києво-чернігівського шляху аж до Козельця. Поступово їхньою основною спеціалізацією стало виконання ажурних віконниць у, як правило, невисоких одно- чи двоповерхових будинках вказаного регіону, котрі за художньо-образним виконанням нагадували заміську забудову, з акцентом на комфортний, розмірений ритм життя, затишок у повсякденні. Нині багато спадку різьбярів Чернігівщини, котрий переважно стосується прикрас будинків (ансамблів, що складається з лиштви, карнизів, опасань, ґанків, віконниць, сволоків в екстер’єрах та інтер’єрах, у спорудах останніх кількох століть, потребує відновлення та охорони. Особливо у колишніх містах удільного Чернігівського князівства, зокрема самого Чернігова, а також Новгород-Сіверська, Ніжина, Сновська, Сосниці тощо. Адже за останні кілька десятиліть, а особливо за крайні 4 роки, було втрачено цілковито або частково низку пам’яток. З-поміж культурного надбання дерев’яної різьби Чернігівщини за останній час було досліджено низку традицій нематеріальної культурної спадщини, котрі стосуються місцевих мистецьких технологій. Насамперед в царині окремих видів різьби та типів орнаментів, котрі за її допомогою виконуються. До цієї роботи було долучено низку державних організацій і приватних волонтерських ініціатив. Позаяк розміщені на прикордонних землях поруч з теренами двох держав з високими ризиками прильотів під час повномасштабного вторгнення та руйнувань, такі елементи різьблення фасадів споруд знаходяться у зоні особливої небезпеки. Адже віконниці, що є частиною ансамблів опорядження будівель традиційної місцевої архітектури ХІХ – першої половини ХХ століть наразі потребують особливої уваги держави, і є складовою спадку області, що охороняється як номінація «Художнє дереворізьблення Чернігівщини». Вони внесені Міністерством культури України до реєстру Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України за № 510 від 04.07.2019 року (за охоронним номером 017нкс).</jats:p>