Abstract
<jats:p>Мета роботи – проаналізувати особливості візуалізації української ідентичності в дитячих ілюстраціях кінця ХХ – початку ХХІ століття, визначити основні художні стратегії, що формують національну свідомість дитячої аудиторії. Методологія дослідження базується на комплексному поєднанні теоретико-аналітичних методів, що охоплює огляд наукових джерел з історії української дитячої літератури та графічного дизайну, а також концепцій національної ідентичності та етнорієнтованого виховання. Наукова новизна. Вперше здійснено аналіз українських дитячих ілюстрацій з точки зору візуалізації національної ідентичності. Виявлено специфічні художні прийоми та візуальні коди, через які передавалися історико-культурні та етнічні мотиви. Висновки. Після здобуття незалежності спостерігається активне звернення до національних образів і етномотивів, що сприяє відновленню перерваної культурної традиції та створює нові смислові та естетичні коди у дитячих виданнях. Українська національна ідентичність у дитячій книжковій ілюстрації реалізується через традиційний одяг, народну архітектуру, природні пейзажі та декоративні мотиви, що формують культурну пам’ять та естетичний смак. Народна казка, міфологія та усна творчість виступають основним джерелом візуалізації, а архетипічні образи – козаки, лісовики, домові духи – функціонують як символи української культурної ідентичності, передаючи моральні, етичні та естетичні коди. Важливим аспектом є взаємодія традиційних мотивів із сучасними художніми формами. Перехід від академічного реалізму до стилізації, наївного мистецтва, колажу та експериментальних графічних прийомів відображає культурну трансформацію та адаптацію національних образів до сучасного естетичного контексту. Така динамічна візуальна мова дозволяє переосмислювати фольклорні образи, створювати багатошарові значення та інтегрувати традицію в сучасний художній дискурс. Сучасна дитяча книжкова ілюстрація, включно з тривимірною графікою та інтерактивними елементами, розширює візуальне поле та залучає читача до активного сприйняття культурного коду.</jats:p>