СИМУЛЯЦІЯ ЯК МЕТОД НАВЧАННЯ МЕДИЦИНИ В УКРАЇНІ: ЧИ ТАКИЙ ЦЕ НОВИЙ ПІДХІД?

<jats:p>У статті показано симуляція як метод медичної педагогіки в Україні крізь призму наступності й трансформації медичної освіти. Ключове питання статті: чи слід розглядати симуляцію в українській медичній освіті як цілком новий педагогічний метод або як осучаснений метод, що вже тривалий час застосовується у підготовці медиків. Актуальність теми зумовлена швидким розвитком симуляційних центрів, поширенням технології «віртуальний пацієнт», тренажерів для відпрацювання практичних навичок і манекенів, а також зростанням потреби в безпечному опануванні практичних навичок в умовах війни, гібридного навчання та обмеженого доступу студентів до клінічної практики. У статті показано, що пострадянська модель медичної освіти традиційно була консервативною і викладач- центрованою, проте перехід до європейських стандартів студент-центрованого та практико-орієнтованого навчання передбачає зміну освітньої культури, проявом якої і є симуляція як метод навчання. Стаття містить результати описового огляду літератури із симуляційного навчання у сфері охорони здоров’я. Симуляцію визначено як освітню методологію, що передбачає створення реалістичної клінічної або професійної ситуації з метою навчання, практичного відпрацювання навичок, оцінювання, рефлексії та забезпечення безпеки пацієнтів. Аналіз літератури показав, що елементи симуляції існували раніше у формі анатомічних моделей, фантомів, демонстрацій біля ліжка пацієнта, аналізу клінічних випадків і багаторазового відпрацювання маніпуляцій перед їх самостійним виконанням під час роботи з пацієнтами. Отже, новизна сучасного симуляційного навчання полягає в його структурованому проєктуванні, визначених навчальних цілях, технічній інфраструктурі та системі забезпечення якості. У статті розкрито основну ідею медичної симуляції, її переваги й обмеження, вимоги до викладання, а також покрокову процедуру впровадження симуляційного навчання в медичному університеті. Особливу увагу приділено підготовці викладачів медичних закладів вищої освіти, зазначено щодо неготовності деякої частки викладачів до запровадження симуляції як навчального методу, визначено основні компоненти такої готовності викладачів. Практичне значення статті полягає у розробленні структурованої рамкової моделі, яку можна використовувати для створення симуляційних сценаріїв у закладах вищої медичної освіти України</jats:p>