Abstract
<jats:p>Статтю присвячено комплексному аналізу функціональних особливостей та стилістики воєнної дипломатії на матеріалі англомовного безпекового дискурсу. У центрі дослідження перебуває трансформація дипломатичної комунікації в умовах воєнного стану та гібридних загроз, що актуалізують поєднання класичних дипломатичних механізмів із мобілізаційною військовою риторикою. Основною проблемою, розглянутою в роботі, є недостатня систематизація мовностилістичних засобів, які забезпечують легітимацію воєнних рішень, формування міжнародної солідарності та стратегічне фреймування конфлікту в англомовному просторі. Метою статті є виявлення та узагальнення стилістичних, лексичних і прагматичних маркерів воєнної дипломатії, а також визначення їх функціонального навантаження в міжнародній безпековій комунікації. Об’єктом дослідження виступає англомовний дискурс воєнної дипломатії, а предметом – стилістичні та риторичні засоби, реалізовані в публічних виступах політичних і військових лідерів. Методологічну основу становлять методи дискурс-аналізу, стилістичного аналізу, елементи критичного дискурс-аналізу та контекстуально-інтерпретаційний підхід. У статті доведено, що воєнна дипломатія постає як гібридний тип дискурсу, що синтезує дипломатичну стриманість і нормативну аргументацію з елементами мобілізаційної риторики. Узагальнені результати дослідження засвідчили системну роль модальності (must,) як інструменту морально-правової легітимації; інклюзивних займенників (we, our) як засобу солідаризації та розширення референтного поля суб’єкта; нормативної лексики міжнародного права (sovereignty, territorial integrity, justice, peace) як механізму юридичного обґрунтування позиції; евфемістичних конструкцій, що знижують емоційне навантаження воєнної тематики; метафоричних моделей (священний обов’язок), які формують ціннісне фреймування конфлікту. Проаналізовано варіативність стилістичних стратегій залежно від комунікативного формату та адресата (парламентські виступи, звернення до Конгресу США, промови на майданчику ООН, медійний простір). Встановлено, що дипломатичний дискурс у воєнний період виконує не лише інформаційну, а й легітимаційну, коаліційну, інформаційно-протидійну та гуманітарну функції. Доведено, що мовна репрезентація воєнної дипломатії сприяє трансформації національного конфлікту у глобальний ціннісний виклик, що інтерпретується в категоріях міжнародного права та універсальних демократичних принципів. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання отриманих результатів у підготовці фахівців сектору безпеки й оборони, у викладанні англійської мови професійного спрямування, а також у сфері стратегічних комунікацій і перекладацької діяльності.</jats:p>