Abstract
<jats:p>У статті здійснено комплексний аналіз фразеологічних одиниць із компонентом «ірреальна істота» в українській та польській мовах через призму відповідних етнокодів культури. Актуальність студіювання зумовлена необхідністю системного дослідження культурних кодів як важливих складників мовної картини світу, що структуровано відображають специфіку світосприйняття та ціннісні орієнтування етнічних спільнот. Метою роботи є типологічна кваліфікація фразеоодиниць із компонентом «ірреальна істота» на ґрунті функційної класифікації етнокодів культури, яку опрацювала Л. Савченко, та зіставний аналіз їх вияву в українській і польській мовах. Теоретичну базу студіювання становлять концепції культурного коду в лінгвістиці, де код потрактований як мережа поділу, категоризування та оцінювання інтеріоризованого світу й внутрішнього досвіду лінгвоперсони, репрезентовані в семіотичних системах мов. Для аналізу фразеологічних одиниць із компонентом «ірреальна істота» стрижневе значення мають три визначальні етнокоди: міфологійний, демонологійно-антропоморфний та релігійний. Фактичний матеріал дослідження охоплює 115 фразеологізмів української мови з 20 найменуваннями ірреальних істот та 56 фразеологізмів польської мови із 17 найменуваннями. Кількісний аналіз виявив істотну асиметрію у репрезентації етнокодів: найпродуктивнішим в українській фразеології постає демонологійно-антропоморфний етнокод (93 фразеологічні одиниці з образами чорта, біса, дідька), тоді як у польській – домінує релігійний етнокод (30 фразеологізмів із біблійними персонажами). Міфологійний етнокод виявив паритетну представленість в обох аналізованих мовах із переважанням античних міфологем. Семантичний аналіз засвідчив, що фразеологізми з компонентом «ірреальна істота» функціонують у декількох основних значеннєвих площинах: емоційно-експресивній (вираження незадоволення, обурення, здивування чи подиву), просторово-темпоральній (позначення віддаленого від лінгвоперсони місця, часових характеристик), інтенсифікації дії або ознаки, позначення зникнення та смерті, труднощі розуміння, характеристики людини. Релігійний етнокод актуалізує значення певного морального стану, а міфологійний – символічні концепти. Студіювання дало змогу виявити як універсальні, так і національно-специфічні риси культурних кодів у зіставлюваних мовах. Універсальність простежувана в наявності всіх трьох етнокодів і використанні подібних образів для вираження негативної оцінки й емоційних станів. Національна особливість полягає у кількісній асиметрії репрезентації етнокодів, що корелює з культурно-історичними особливостями етносів: глибшим укоріненням демонологічних уявлень в українській культурі та посиленим впливом релігійних світосвідчуттів на польську мовну свідомість. Перспектива подальших досліджень простежувана в залученні англійської мови до компаративного аналізу та укладанні спеціального зіставного словника фразеологізмів із компонентом «ірреальна істота», що дасть змогу встановити репрезентативний статус досліджуваного компонента в різносистемних мовах.</jats:p>