Abstract
<jats:p>Зовнішній отит у собак є поширеним поліетіологічним захворюванням, що супроводжується запаленням, порушенням бар’єрної функції шкіри та високою частотою рецидивів. У зв’язку зі зростанням антибіотикорезистентності актуальним є пошук допоміжних засобів, спрямованих на відновлення локального гомеостазу та покращення ефективності базової терапії. Метою дослідження було провести порівняльну оцінку ефективності застосування розчину полтавського бішофіту природного походження з гліцерином та розчину, отриманого шляхом розчинення сухого бішофіту у дистильованій воді з додаванням гліцерину, у комплексному лікуванні собак із гострим зовнішнім отитом. Дослідження проведено на 15 собаках різних порід і віку з клінічно підтвердженим діагнозом. Тварин розподілено на три групи по 5 особин: дві дослідні та контрольну. Усі тварини отримували стандартну медикаментозну терапію, що включала очищення слухового проходу, топічні антибактеріальні та протизапальні препарати, а за потреби – системне лікування. У дослідних групах додатково застосовували бішофітові розчини з гліцерином (5–20 мас.%) протягом 6 діб. Оцінку ефективності проводили за клінічними (свербіж, біль, ексудація, трясіння головою) та дерматологічними показниками (набряк, гіперемія, ерозії, еластичність і гідратація шкіри). Встановлено, що обидва розчини мають подібні фізико-хімічні характеристики за показниками густини та загальної мінералізації, однак відрізняються за вмістом окремих іонів і мікроелементів. Клінічні результати показали, що додаткове застосування бішофітових розчинів сприяло більш швидкому зменшенню запалення, свербежу, набряку та почервоніння, а також покращенню стану шкіри зовнішнього слухового проходу. Відзначалося підвищення гідратації, еластичності та відновлення бар’єрної функції епідермісу. Найбільш виражений терапевтичний ефект спостерігався у групі, де застосовували природний розчин бішофіту, що проявлялося швидшим регресом клінічних симптомів та кращою репарацією шкірного покриву. Розчин сухого бішофіту також мав позитивний вплив, однак характеризувався дещо повільнішою динамікою покращення. Отримані результати свідчать про доцільність використання розчинів полтавського бішофіту з гліцерином як ад’ювантної терапії при гострому зовнішньому отиті у собак. Їх застосування підвищує ефективність стандартного лікування, сприяє відновленню шкірного бар’єру, зменшенню клінічних проявів та скороченню тривалості захворювання.</jats:p>