Abstract
<jats:p>Наведено результати дослідження сезонної динаміки шлунково–кишкових гельмінтозів коней у господарствах Сумської області з урахуванням біологічних особливостей розвитку збудників. Дослідження проводили протягом року із застосуванням копроскопічних методів (метод Котельникова–Хренова) та періанального мазка–відбитка для діагностики оксіурозу; в кожний сезон обстежено по 38 тварин. Встановлено домінування стронгілідозної інвазії, максимальні показники екстенсивності якої реєстрували восени (71,27%) та влітку (67,93%), що узгоджується з біологією стронгілід, зокрема активним розвитком та накопиченням інвазійних личинок (L3) на пасовищах за оптимальних температур та вологості. Зниження рівня інвазії взимку (48,33%) пов’язане з пригніченням розвитку та переходом частини личинок у стан гіпобіозу в організмі хазяїна. Параскарозна інвазія характеризувалася відносно стабільними показниками протягом року з незначним підвищенням восени (27,64%), що обумовлено високою стійкістю яєць Parascaris equorum у зовнішньому середовищі та їх тривалим збереженням інвазійних властивостей незалежно від сезонних коливань кліматичних факторів. Оксіуроз реєстрували впродовж усього року з максимумом у зимовий період (42,87%), що пояснюється особливостями контактного механізму передачі Oxyuris equi та накопиченням яєць у місцях утримання тварин за стійлового періоду. Стронгілоїдоз досягав пікових значень навесні (51,16%), що пов’язано з активізацією розвитку Strongyloides westeri та масовим зараженням молодняку в період підвищеної вологості. Отримані дані свідчать, що сезонна варіабельність гельмінтозів коней у регіоні детермінована поєднанням екзогенних факторів та особливостей життєвих циклів паразитів, що необхідно враховувати при плануванні диференційованих схем антигельмінтних заходів.</jats:p>