Abstract
<jats:p>У центрі уваги культурної спадщини епохи бароко виникла нова музична мова, яка дозволила виразно передавати багатоманітність природних явищ та людських емоцій. У зв’язку з цим музичне мистецтво бароко можна розглядати як художній аналог філософських ідей емпіризму й пантеїзму. Автор дослідження наголошує, що барокова музика об’єднує протилежні прагнення: з одного боку, це відтворення людської природи через багатство її емоційних і афективних проявів, а з іншого – демонстрація різноманітності музичних звуків за допомогою витончених акустичних ефектів концертуючого стилю, таких як барвисті пасажі чи арпеджіо. Музика цієї епохи досягає максимуму виразності через наслідування інтонацій людської мови або емоційних жестів, а також через передачу звукових ефектів природи за допомогою образотворчої звукової техніки. Дослідження підкреслює, що музичне мистецтво епохи Нового часу відображає ідеї емпіризму, заснованого на чуттєвому пізнанні, досвіді та експерименті, а також філософського пантеїзму, який стверджує гармонійний зв’язок божественного і природного. Якщо пантеїзм став інтелектуальним підґрунтям для розуміння багатоваріантності природи та людської сутності, то барокова музика запропонувала дієві способи їх художнього вираження через звук. Окремо акцентується увага на тому, що аналізуючи інновації в бароковій музичній мові, важливо пам’ятати про її тісний зв’язок із традиціями попередніх епох. Незважаючи на сміливість і експериментальний дух бароко, ця епоха глибоко закорінена в багатовікові музичні традиції. Неможливо уявити барокову музику без релігійної тематики, яка стала невід’ємною частиною цього мистецтва разом із відповідними засобами музичного вираження. У висновках наукової розвідки узагальнюється думка, що взаємопроникнення земного й небесного проявляється у творах барокових композиторів на різних рівнях. Музична мова тієї епохи дозволяє художньо втілити не лише реальний світ, але й трансцендентні уявлення щодо надреального. Релігійні сюжети Святого Письма зображуються не лише через традиційне використання інтонацій григоріанського та протестантського хоралу, а й за допомогою різноманітних символічних елементів, серед яких особливе місце займають літерні й числові позначення</jats:p>