Abstract
<jats:p>У статті здійснено теоретичний аналіз психологічних підходів до розуміння кризових переживань, стресу та втрати як ключових викликів для екосистеми особистості. Обґрунтовано, що кризи та травматичні події порушують баланс внутрішніх і зовнішніх ресурсів людини, впливаючи на її когнітивну, емоційну, поведінкову та соціальну сфери. Особливу увагу приділено концепціям стресу, горювання, когнітивної адаптації та посттравматичного зростання, які дають змогу розглядати психологічні труднощі не лише як джерело дезадаптації, а й як потенціал для особистісного розвитку. У межах статті проаналізовано сучасні психологічні тренінги, спрямовані на розвиток стресостійкості, життєстійкості, резильєнтності, адаптації до втрати та профілактики професійного вигорання. Показано, що тренінгові програми сприяють відновленню цілісності екосистеми особистості через формування адаптивних копінг-стратегій, підвищення рівня саморегуляції, усвідомлення емоційних станів, активізацію соціальної підтримки та пошук нових життєвих смислів. Окремо наголошено на значущості таких інтервенцій для фахівців із високим емоційним навантаженням, зокрема освітян, медичних і соціальних працівників. Зроблено висновок, що комплексне поєднання тренінгів стресостійкості, резильєнтності, адаптації до втрати та профілактики професійного вигорання є ефективним інструментом підтримки психічного здоров’я, збереження професійної ефективності та забезпечення сталого розвитку екосистеми особистості в умовах сучасних соціальних викликів.</jats:p>