Abstract
<jats:p>У статті розглянуто проблему руйнування цілісності внутрішнього світу особистості під впливом тривалих психотравмуючих подій, зумовлених військовою агресією. Обґрунтовано, що в умовах масової травматизації традиційні адаптаційні механізми виявляються недостатніми, що потребує пошуку внутрішніх ресурсів саморегуляції. Центральне місце у цьому процесі відведено емоційному інтелекту, який трактується не просто як когнітивна навичка, а як фундаментальний механізм психологічного захисту та медіатор гармонізації особистості. Емпіричне дослідження проведено на базі реабілітаційного центру для військовослужбовців ЗСУ з використанням комплексу таких діагностичних методик: опитувальник Н. Холла (ЕІ), шкала психологічного благополуччя К. Ріфф, шкала дистресу (PCL-C), тест життєстійкості С. Мадді та методів математичної статистики (коефіцієнт кореляції Пірсона). Аналіз результатів дослідження виявив специфічний «профіль травмованої особистості» військовослужбовця, що характеризується дефіцитом емоційної обізнаності (45%) та емпатії (50%). Встановлено, що феномен «емоційної герметизації» – захисна реакція, яка є адаптивною в бою, але стає бар’єром для гармонізації у мирний час. Виявлено, що шкала «Самомотивація» є найвищою (30%), виступаючи головним «двигуном» відновлення цілісності. Статистично підтверджено значущий вплив керування емоціями на баланс афекту (r = 0,51; p ≤ 0,01) та самоприйняття. Також доведено зв’язок між емоційним інтелектом та життєстійкістю (r = 0,48), що вказує на роль емоційної компетентності у підтримці залученості в життя, попри травматичний досвід. Деталізовано стресозахисну та адаптивну функції емоційного інтелекту в умовах екстремальної травматизації. Доведено, що високий рівень емоційного інтелекту дає змогу військовослужбовцю трансформувати «німий біль» у вербалізовану емоцію, що є першим кроком до подолання симптомів ПТСР. Виявлено домінування стратегії «Уникнення» (45%) та «Вторгнення» (35%), які безпосередньо корелюють з низьким рівнем емоційної обізнаності. Обґрунтовано необхідність системного розвитку емоційної грамотності як фундаменту резильєнтності.</jats:p>