Abstract
<jats:p>Історія медицини тривалий час ігнорувала внесок видатної вченої Груні Сухарєвої, чиї праці заклали фундамент сучасної дитячої психіатрії. Попри те, що перші клінічні описи аутизму були опубліковані нею ще у 1925 році, світове визнання десятиліттями належало Лео Каннеру та Гансу Аспергеру. Стаття присвячена відновленню історичної справедливості та аналізу наукового спадку київської та харківської школи психіатрії, представницею якої була Сухарєва. У роботі розглядається її життєвий шлях та інтелектуальна відвага в описі станів, які на той час помилково класифікували як дитячу шизофренію. Мета роботи. Головною метою дослідження є дескриптивний аналіз наукового доробку Груні Сухарєвої в контексті формування концепції спектра аутизму. Робота спрямована на висвітлення пріоритетності її відкриттів, аналіз методологічних підходів вченої до діагностики психопатій у дітей та порівняння її описів «аутистичної психопатії» з сучасними діагностичними критеріями (DSM-5, ICD-11). Наукова новизна. У статті вперше детально систематизовано докази того, що Сухарєва описала ключові ознаки аутизму за 20 років до західних колег, використовуючи феноменологічний підхід. Наукова новизна полягає у висвітленні того, як соціополітичні умови та мовний бар’єр призвели до «забуття» її праць у світовій науці. Автор підкреслює унікальність її погляду на дитячу психіку як на систему, що розвивається, а не просто зменшену копію дорослої, що стало революційним кроком для медицини XX століття. Висновки. Дослідження підтверджує, що Груня Сухарєва є справжньою першовідкривачкою аутизму. Її клінічні спостереження відрізнялися глибиною та гуманізмом, а запропоновані методи лікування випереджали свій час. Відновлення імені Сухарєвої у науковому дискурсі не лише відновлює етичний баланс, а й дозволяє краще зрозуміти генезис вітчизняної психіатричної школи. Визнання її ролі є важливим кроком для сучасної дитячої психології та медицини в цілому</jats:p>