Abstract
<jats:p>У нашому науковому дослідженні здійснено комплексний теоретико-правовий аналіз правового механізму організації та функціонування сучасної української держави в умовах трансформації публічного управління та тривалих кризових викликів, пов’язаних із воєнним станом, що об’єктивно підвищує вимоги до легітимності публічної влади, стабільності державних інституцій і спроможності гарантувати права та свободи людини. Нами змістовно обґрунтовано методологічну доцільність системного підходу до категорії механізм як внутрішньо організованої системи взаємопов’язаних елементів, у межах якої нормативні, інституційні та процедурні компоненти перебувають у стійких зв’язках і спрямовані на досягнення суспільно значущих результатів. У межах дослідження визначено правовий механізм організації та функціонування держави як цілісну, внутрішньо узгоджену нормативно-інституційну та процедурну систему, що охоплює сукупність правових норм, принципів, організаційних структур і юридично регламентованих процедур, завдяки яким забезпечується конституційно встановлене упорядкування публічної влади та її функціонування відповідно до вимог верховенства права і законності. Такий механізм спрямований на реалізацію повноважень органів публічної влади виключно в межах компетенції, закріпленої Конституцією та законами України, на узгодженість діяльності органів державної влади й органів місцевого самоврядування, а також на безперервність здійснення публічних функцій у звичайних і кризових умовах, що є необхідною передумовою стабільності державного управління. Водночас його сутнісною ознакою виступає гарантування прав і свобод людини через належні правові та процедурні гарантії, механізми підзвітності, контролю й оскарження, оскільки саме реальність і захищеність прав людини розглядаються як ключовий критерій легітимності державної діяльності та ефективності сучасної демократичної, правової держави. Крім того, у ході дослідження проаналізовано умови результативності правового механізму організації та функціонування сучасної української держави та зроблено висновок, що його дієвість забезпечується саме поєднанням трьох взаємопов’язаних передумов, які охоплюють нормативну стабільність і якість законодавства як основу правової визначеності та передбачуваності публічного управління, практичну дієвість правозастосування як чинник реального втілення приписів права у діяльності інституцій публічної влади, а також процедурно-гарантійну спроможність цих інституцій забезпечувати законність, підзвітність і ефективний захист прав і свобод людини через належні процедури контролю, перегляду та оскарження управлінських рішень, що в результаті забезпечує інституційну стійкість і безперервність функціонування демократичної, правової держави України навіть за кризових обставин</jats:p>