Abstract
<jats:p>У статті здійснено комплексний аналіз внутрішньої політики територіальних громад у контексті сучасних трансформацій публічного управління та викликів, зумовлених воєнним станом в Україні. Обґрунтовано авторський підхід до розуміння внутрішньої політики територіальної громади як цілісної системи публічних дій органів місцевого самоврядування та громадян, спрямованих на забезпечення соціальної згуртованості, безпеки, стійкості та сталого розвитку на локальному рівні. Доведено, що в умовах війни внутрішня політика громад зазнає суттєвої трансформації, зміщуючи акценти з традиційних соціально-економічних функцій на гуманітарно- безпекові, комунікативні та ідентифікаційні напрями. Особливу увагу приділено ролі територіальної громади як активного суб’єкта реалізації української національної ідеї, що виявляється у практичному втіленні цінностей єдності, свободи, гідності та суб’єктності в управлінських рішеннях і практиках громадської участі. Аргументовано, що ефективна внутрішня політика територіальної громади в період війни має ґрунтуватися на принципах субсидіарності, партнерства влади і громадянського суспільства, патріотизму та відповідальності Запропоновано авторське визначення внутрішньої політики територіальної громади та структуровано її основні компоненти: управлінський, соціально-гуманітарний, безпековий, комунікативний та ідентифікаційний. Обґрунтовано, що ефективність внутрішньої політики громади значною мірою залежить від рівня інтеграції національних цінностей у локальні політики та здатності органів місцевого самоврядування мобілізувати соціальний капітал громади. Зроблено висновок, що внутрішня політика територіальних громад є ключовим чинником забезпечення національної стійкості держави та потребує подальшого наукового осмислення в межах теорії публічного управління.</jats:p>