Abstract
<jats:p>У статті здійснено спробу комплексної характеристики меморіальної сфери. Розкрито сучасні інтерпретації ключових понять «історична пам’ять», «політика пам’яті», «історична політика», «політизація історії», «використання минулого», «війни пам’ятей» і вказано на міждисциплінарність їх вивчення.. Зроблено висновок, що історична політика в постмодерну епоху суттєво впливає на політику в цілому. При чому це стосується і внутрішньої політики, і формування цілісного репрезентаційного образу країни на зовнішньополітичній арені. Актуалізовано вплив політики пам’яті на сучасні міждержавні та міжнаціональні відносини. Особливо це стосується країн, які пройшли через посткомуністичні трансформації. Вказано, на сформовану у цих країнах модель «подвійної жертви». Окреслено також події Другої світової війни як об’єкт «війн пам’ятей», до яких активно долучені, науковці, державці інституції, політичні та громадські діячі різних країн. Проведено порівняльний аналіз європейської та національних політик пам’яті. Визначено важливість узгодження політики пам’яті для євроінтеграційних процесів. Підкреслено важливість переходу до стандартів й цінностей європейської спільноти у гуманітарній сфері. При цьому слід враховувати і прийняті у європейському співтоваристві стандарти пам’ятання, і особливості національної історії з її трагічними та героїчними сторінками. Стверджено, що в ідеалі політика пам’яті повинна бути спрямована на формування національної ідентичності, толерантності та пам’яті про історичні події, які мають значення для національної і світової історії. Водночас «війни пам’яті» доводять складність її проведення. У підсумку стверджено необхідність розширення наукового складника історичної пам’яті як необхідної складової формування об’єктивної та ефективної політики пам’яті.</jats:p>