Abstract
<jats:p>Метою статті є розгляд галицько-наддніпрянських відмінностей – регіональних ідентичностей, початки яких сягають доби Української революції, з подальшим осмисленням їх в еміграційній літературі та джерелах особового походження. Методологія дослідження базується на загальноісторичних принципах визначеності, конкретності, пізнаваності, причинності із залученням вузькоісторичних методів, таких як вчитування у текст (дослідницькі роздуми про те, за яких обставин та умов подана в тексті та або інша інформація); дослідницька транслітерація думок та слів авторів текстів (дослідницькі небайдужість, емпатія та співпереживання); співставлення або виділення дослідником уривків текстів, дотичних до теми, які структуруються за «фактами», «контекстами», «суб’єктивною значущістю» для аналізу отриманого формалізованого матеріалу з погляду повторюваності інформації. Наукова новизна полягає в актуалізації публікацій Юрія Липи, Фотія Мелешка, Івана Кедрина‑Рудницького, які обґрунтовують регіональну ідентифікацію УНР (наддніпрянців) і ЗУНР (галичан) як культурно‑історичні та соціально‑економічні чинники. Висновки. Галицько-наддніпрянські відмінності, корені яких сягають доби Української революції, було проілюстровано міркуваннями Юрія Липи, Фотія Мелешка, Івана Кедрина‑Рудницького, як учасників Національно‑визвольних змагань 1917–1921 рр., та сучасного дослідника галицької ідентичності Василя Расевича. У контексті конструювання минулого під конкретний кон’юнктурний проєкт у галицько‑наддніпрянських відмінностях переважаючим виявився чинник історичної розірваності «єдиного тіла» української нації. Саме він яскраво зафіксував культурні, мовні, конфесійні, психологічні відмінності, які ускладнювали формування національної ідентичності в спільному темпі та з однаковою потужністю, і які «побутують», на жаль, і посьогодні. У контексті вибіркового підходу при конструюванні минулого в галицько‑наддніпрянських протиріччях переважає національна (етнографічна) ідентичність. А розгляд цих відмінностей через історичні стереотипи та кліше «визначив» ставлення громадськості до територіального устрою України, як безпосередньо в добу Української революції, так і в наш час в реаліях російсько‑української війни</jats:p>