Abstract
<jats:p>Стаття присвячена аналізу ролі педагогічної спадщини Олександра Тисовського у формуванні молодіжного руху та національної свідомості української молоді першої половини ХХ століття. У центрі дослідження перебувають педагогічні ідеї та виховні принципи засновника українського скаутського руху «Пласт», які стали важливим чинником національно-патріотичного виховання молодого покоління. Розглянуто світоглядні засади педагогічної концепції О. Тисовського, зокрема поєднання морального, фізичного, інтелектуального та громадянського виховання, орієнтованого на формування активної, відповідальної та національно свідомої особистості. У статті проаналізовано основні напрями діяльності О. Тисовського як педагога, організатора та ідеолога молодіжного руху, а також його внесок у розробку методів виховання, що ґрунтувалися на принципах самовиховання, дисципліни, служіння суспільству й любові до Батьківщини. Особливу увагу приділено ролі «Пласту» як інституції громадянського суспільства, що сприяла консолідації української молоді та збереженню національної ідентичності в умовах бездержавності й політичних утисків. На основі історико-педагогічного аналізу доведено, що педагогічна спадщина О. Тисовського мала системний характер і виходила за межі суто освітньої діяльності, впливаючи на формування національної еліти та розвиток молодіжного руху як соціокультурного феномену. Наголошено на актуальності ідей О. Тисовського для сучасної української освіти й виховної практики, зокрема в контексті національно-патріотичного виховання, громадянської активності молоді та утвердження цінностей державності. Матеріали статті можуть бути використані у наукових дослідженнях з історії педагогіки, теорії виховання, а також у практиці сучасної освітньої та молодіжної політики</jats:p>