Abstract
<jats:p>У статті проаналізовано формування історичної пам’яті українців Буковини в контексті становлення національної ідентичності в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Відзначено, що початковий рівень історичної пам’яті українців краю був на низькому рівні. Переважали середньовічні уявлення щодо етнічної приналежності, про якісь наукові знання з минулого годі було й говорити. Однак з середини ХІХ ст. в краї зароджується і стрімко розвивається український національний рух. Однією з підвалин цього руху стало конструювання історичної пам’яті, яка мала забезпечувати формування національної ідентичності. На початковому етапі цього процесу велике значення мали суперечки з румунськими політиками і науковцями, які насаджували концепції, що українці не є автохтонним народом Буковини. Українські громадські діячі доклали чимало зусиль, щоб показати хибність таких тверджень. Інші помилкові погляди на історичне минуле пропагували москвофіли, які зображували русинів Буковини як частину єдиного російського народу, а історію Буковини тісно ув’язували з історією Росії. Однак уже з середини 80-х років ХІХ ст. домінуючою силою в середовищі українців Буковини стають народовці, які послідовно доводили хибність теорій москвофілів, наголошували, що українці – це окремий народ, який має свою історію. Народовці велику увагу приділяли формуванню історичної пам’яті в місцевого населення. Наголошено, що чимале значення в цьому відігравало збирання і популяризація українського фольклору та усної народної творчості, зародження і розвиток нової української літератури. Робота по поширенню історичних знань проводилася в кількох площинах. Зокрема, популяризувалися наукові праці з історії України відомих українських істориків В. Антоновича, М. Грушевського та ін. Для менш підготовленого загалу, публікувалися невеликі за обсягом книжки, в яких в доступній для простих людей формі наводилися знання з історії України. Чималу роль в поширенні історичних знань відігравали культурно-освітні, наукові, мистецькі товариства. Активна робота досить швидко дала позитивні результати. Перед Першою світовою війною рівень національної свідомості українців Буковини значно зріс. Проявлялося це в переході на самоназву українець замість русин, в посиленні зв’язків з українцями Наддніпрянщини та Галичини, широким відзначенням національних свят як, наприклад, роковини народження Т. Шевченка, інших визначних діячів України.</jats:p>