Abstract
<jats:p>У статті досліджено екологічні проблеми, пов’язані з утилізацією різних видів пакувальної тари й упаковки, а також проаналізовано сучасні підходи до зменшення їх негативного впливу на довкілля. Установлено, що пакувальні матеріали становлять 40–50 % загального обсягу твердих побутових відходів у світі, тоді як рівень їх переробки в Україні залишається критично низьким і не перевищує 5 %. Розглянуто специфіку екологічних ризиків для основних видів упаковки: пластикової, скляної, металевої, паперової та комбінованої (типу тетрапак). Особливу увагу приділено проблемам тривалого розкладання пластику й утворення мікропластику, енергоємності виробництва скла, екологічним наслідкам видобутку бокситів для алюмінію, вирубці лісів для паперової продукції та технологічній складності переробки багатошарових матеріалів. Проаналізовано міжнародний досвід країн-лідерів у сфері рециклінгу, зокрема Німеччини, Швеції, Фінляндії, Бразилії та Південної Кореї, де досягнуто високих показників переробки завдяки ефективним системам сортування, законодавчому регулюванню й економічному стимулюванню. Розглянуто інноваційні рішення, серед яких – упровадження біорозкладних матеріалів (PLA), розвиток інфраструктури роздільного збору відходів, застосування енергоощадних технологій переробки, використання цифрових інструментів управління відходами й розширення відповідальності виробників. Обґрунтовано, що вирішення проблеми утилізації пакувальної тари потребує комплексного підходу, який поєднує державну політику, інвестиції в сучасні технології, формування культури сортування та підвищення екологічної свідомості населення. Реалізація зазначених заходів сприятиме зменшенню навантаження на довкілля, збереженню ресурсів і впрова- дженню принципів циркулярної економіки в Україні</jats:p>