ЕМПІРИЧНА СТРУКТУРА ДЕКЛАРОВАНИХ МОТИВІВ МІГРАЦІЇ: МЕЖІ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ СПРОМОЖНОСТІ НЕОКЛАСИЧНОЇ РАМКИ

<jats:p>У статті проаналізовано структуру декларованих мотивів зовнішньої міграції на матеріалах загальнонаціонального опитування (1209 респондентів), з якого відібрано 232 особи, що чітко висловили намір виїхати з України та надали змістовну відповідь на відкрите запитання про причини такого бажання. Порівнюються два типи наміру: постійний виїзд (92 особи) та тимчасовий виїзд із подальшим поверненням (140 осіб). Індуктивну класифікацію мотивів побудовано шляхом автоматизованого семантичного групування текстових відповідей: сорок змістовних кластерів агреговано у вісім мотиваційних груп. Статистичне оцінювання виконано на базі унікальних респондентів із використанням довірчих інтервалів Вілсона, z-тесту різниці часток, поправки Бенджаміні — Хохберга на множинні порівняння та показника розміру ефекту h Коена, а стійкість висновків перевірено чотирма сценаріями рекласифікації суміжних мотиваційних груп. Показано, що традиційна пояснювальна пара «економічна вигода — фізична безпека» покриває лише меншість мотиваційного простору: залежно від сценарію віднесення суміжних груп від 45,7% до 76,1% респондентів із наміром постійного виїзду називають мотиви, що виходять за її межі. Найсильніше розрізняє два типи наміру інституційне розчарування: недовіру до влади та корупцію згадують 37,0% прихильників постійного виїзду проти 7,9% прихильників тимчасового. Економічний мотив натомість є спільним тлом обох сегментів, а мотиви безпеки та пізнання світу в сегменті тимчасового виїзду практично не поєднуються в одних і тих самих відповідях. Показано також, що безпековий мотив тимчасового виїзду поєднує пряму фізичну загрозу з потребою психологічного відновлення, а значна частина формально «економічних» відповідей містить виразний інституційний складник. Обґрунтовано висновок про необхідність доповнення неокласичної пояснювальної рамки інституційним та аспіраційним вимірами. Практичним наслідком є те, що політика утримання та повернення населення, побудована лише на економічних стимулах, навряд чи здатна вплинути на наміри, породжені недовірою до державних інституцій.</jats:p>