Abstract
<jats:p>Метою статті виступає розкриття глибинних теоретичних засад функціонування деструктивних інтерфейсів як інституціонального механізму привласнення та масштабної монетизації цифрової уваги користувачів у межах сучасної платформеної економіки. Становлення економіки цифрової уваги є закономірним наслідком глобальної макроекономічної трансформації суспільних відносин та тотальної платформізації ринків. У цифровій економіці людська увага перетворюється на ключовий дефіцитний макроекономічний ресурс та первинний фактор виробництва. Цей актив характеризується фізіологічною обмеженістю та володіє надзвичайно високою альтернативною вартістю для кожного окремого споживача. Відповідно здатність транснаціональних корпорацій привертати та ефективно комерціалізувати когнітивний капітал стає головним фактором їхньої ринкової капіталізації. Значна частка цифрових екосистем функціонує за моделлю непрямої монетизації. Тому основною метою розробників стає алгоритмічна максимізація часу перебування людини в системі. Такий структурний стимул зумовлює масове впровадження маніпулятивного дизайну. Дослідження концептуалізує людську увагу як первинний виробничий фактор цифрового середовища. У межах роботи розроблено узагальнену структурну модель економічної трансформації користувацької активності у прямий фінансовий дохід технологічних корпорацій. Запропонована архітектура доводить наявність потужних механізмів самопідсилення та вилучення цифрової ренти. Ключовим науковим здобутком автора є ідентифікація феномену когнітивного виснаження як прихованої та неврахованої макроекономічної витрати. Також дослідження переконливо доводить функціонування деструктивних інтерфейсів у ролі надійних інституціональних пасток. Вони жорстко змушують споживачів інвестувати час без отримання жодної об’єктивної користі. Економічні втрати від такої взаємодії складаються з 2 взаємопов’язаних компонентів. Першим виступають прямі фінансові збитки. Другим компонентом є вартість згаяного часу. Результати підтверджують формування нової моделі рентоорієнтованої поведінки технологічних гігантів. Відбувається перехід від статичних маніпуляцій до глибокої динамічної персоналізації деструктивних інтерфейсів за допомогою сучасних систем машинного навчання. Традиційне споживче законодавство виявляється повністю неспроможним протидіяти цим викликам. Зазначена ситуація вимагає розробки нових метрик для об’єктивної оцінки якості цифрового середовища.</jats:p>