ЕМОТИВНІ КОНТИНУАНТИ ПСЛ. *GROZA І *POLХАTI У ПОЛЬСЬКІЙ МОВІ (НА ЗАГАЛЬНОСЛОВ’ЯНСЬКОМУ ТЛІ)

<jats:p>Стаття присвячена комплексному семантико-когнітивному та історико-етимологічному вивченню продовжень праслов’янських лексем *groza і *polхаti у сучасній польській мові, розкриттю їхньої значеннєвої структури, відтворенню внутрішньої форми, аналізові змін і трансформацій протягом історичного розвитку польської мови. Діахронні дослідження емотивної лексики відіграють важливу роль у сучасних лінгво-конітивних і лінгвокультурологічних студіях, оскільки дають змогу простежити, як змінювалися способи вербалізації емоцій у ті чи ті історичні періоди, а також які інтралінгвальні та / або екстралінгвальні чинники впливали на семантичну еволюцію слів, що позначають почуття й емоційні переживання людини. Здійснений у розвідці аналіз засвідчив, що продовження псл. *groza в різні часові відрізки побутування польської мови мало неоднаковий семантичний обсяг: у XIIІ–XV ст. відповідний іменник, крім сенсу емоційного стану людини, означав загрозу та підступність, засаду, хитрість і мав широку низку похідних. У XVI–XIX ст. аналізована лексема додатково мала сенс суворого покарання, дисципліни, абсолютного підкорення, слухняності; жорстокості, насильства; сили, влади, яка викликає тривогу, а також позначало знак, що віщує щось погане, страшне, пророкує нещастя. З плином часу іменник суттєво звузив свою семантику до позначення переживання інтенсивного страху, а також чогось грізного; того, що спричиняє сильний страх, жах (про що свідчать фіксації у сучасних лексикографічних джерелах польської мови). Емотив пол. popłoch є позначенням колективної, масової емоції, що виникає, головно, в місцях великого скупчення людей. Він походить від праслов’янського дієслова *polхаti, первісний сенс якого пов’язуємо з каузацією емоції, тобто спричиненням душевного переживання, та відтворюємо як «ударяти, бити → спричиняти рух, утечу → лякати, страшити, полошити». Протягом історичного розвитку аналізована лексема зазнала типової для емотивної лексики трансформації семантики від цілком конкретного значення «сум’яття, безладдя, небезпека» до абстрактного, «психологічного» – «страх, тривога» (як результат вторинної номінації).</jats:p>