Від уніполярної глобалізації до войовничої атомізації: аналіз крізь призму права на достатній рівень життя, From Unipolar Globalisation to Hostile Fragmentation: An Analysis Through the Lens of the Right to an Adequate Standard of Living

<jats:p>Статтю присвячено комплексному аналізу тенденції переходу від стану глобального економічного співробітництва та кооперації до стану антагоністичної геоекономічної фрагментації, що призводить до формування нової конфігурації загроз для права людини на достатній рівень життя в розумінні ст. 11 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права. Окреслено двоїсту природу сучасних інструментів економічної безпеки (торговельних, технологічних, фінансових, інвестиційних і цифрових обмежень) не лише як інструментів захисту державних інтересів, а й як потенційне джерело шкоди для права на достатній рівень життя через механізми цінового перенесення, падіння рівня доходів та зайнятості, обмеження фізичного й економічного доступу до критичних товарів і послуг, а також ерозії фіскальної спроможності процесів соціального забезпечення. У процесі дослідження розглянуто нормативні критерії допустимості таких заходів, серед яких вимоги до збереження мінімального ядра права, недопущення необґрунтованої деградації прав, залучення максимального обсягу ресурсів, недискримінації та прозорості, обґрунтованості заходів і наявності дієвого інструментарію захисту прав. Запропоновано авторський тест аналізу правомірності заходів економічної безпеки щодо права на достатній рівень життя, який охоплює комплексне оцінювання легітимності мети, необхідності, пропорційності, сумісності із принципами збереження мінімального ядра прав та питання дотримання належних процедурних гарантій. Доведено, що такий тест робить можливим проведення якісного правового аналізу безпекових рішень і розмежування правомірних форм ризик-менеджменту та латентного протекціонізму й нормативно замаскованого падіння рівня соціальних та економічних прав людини. На основі сценарного аналізу й вивчення стану української економіки в кризовий період встановлено, що допустимість безпекових рішень ґрунтується не лише на їх заявленій меті, а насамперед детермінується їхнім інституційним дизайном, існуванням ефективних гуманітарних винятків, превентивним моніторингом оцінки впливу на права людини та системою компенсаторних механізмів, спрямованих на гарантування недоторканості мінімального ядра права на достатній рівень життя і нівелюванням асиметричного тягаря, що загрожує соціально вразливим групам населення.</jats:p>