Abstract
<jats:p>У статті критично аналізується трансформація доказової медицини (evidence-based medicine — EBM) з методологічного інструменту в догматичну систему, що набуває риси сучасного міфу. Показано, як ідеї Арчибальда Кокрейна та Девіда Сакетта, які спочатку були спрямовані на інтеграцію клінічного досвіду з науковими даними, редукувалися до абсолютизації рандомізованих контрольованих досліджень (РКД) та ієрархії доказів. Ця міфологізація проявляється в підміні історично умовних методологічних конструктів універсальними істинами, що веде до ігнорування епістемологічних меж EBM. Стаття ілюструє проблему історичними прикладами, демонструючи, що «доказовість» завжди контекстуальна та тимчасова. Розкриваються когнітивні пастки: абсолютизація метааналізів за наявності публікаційного зміщення, конфлікт популяційної статистики з індивідуалізацією лікування, етичні парадокси РКД. Особливу увагу приділено комерціалізації доказовості та скандалу в Кокрані. Зроблено висновок, що доказова медицина повинна залишатися допоміжним інструментом в арсеналі лікаря, що інтегрується з клінічним досвідом та цінностями пацієнта, а не перетворюватися на догму, що породжує ілюзію контролю над непередбачуваною живою природою.</jats:p>