ОЦІНЮВАННЯ ДІАГНОСТИЧНОЇ ЗНАЧУЩОСТІ КОЕФІЦІЄНТІВ РОЗРІДЖЕНОГО ПОДАННЯ СФІГМОГРАМИ В СИСТЕМАХ ТЕЛЕМОНІТОРИНГУ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНОГО СТАНУ

<jats:p>В роботі розв'язано задачу кількісного оцінювання діагностичної значущості окремих коефіцієнтів розрідженого подання сфігмограми — сигналу, що є носієм інформації про психофізіологічний стан особи з посттравматичним стресовим розладом. Експериментальну базу становить власна вибірка з тринадцяти записів сумарною тривалістю близько 14,8 хв, отриманих на вимірювальному каналі з кварцовими п'єзорезонансними апланаційними давачами. Спектральним аналізом установлено, що реальна смуга сигналу лежить у межах 3,5…11,6 Гц за частоти дискретизації 500 Гц, що відповідає надлишковості оцифрування у 21,6…70,6 раза. Цю надлишковість знято розрідженим поданням на основі дискретного косинусного перетворення з коефіцієнтом стиснення близько 31. Запропоновано міру діагностичної ваги коефіцієнта, означену як нормовану зважену суму чутливостей положення характерних точок контуру пульсової хвилі до збурення цього коефіцієнта. Обчислювальним експериментом доведено, що енергетичний і діагностичний профілі спрямовані протилежно: близько 94 % сумарної діагностичної ваги припадає на коефіцієнти з номерами вісім і вище, тоді як перші вісім коефіцієнтів, які несуть переважну частину енергії кадру, дають менш ніж 6 % діагностичної ваги. На цій основі сформульовано критерій діагностичної цілісності та його вимірювальну форму.</jats:p>