Abstract
<jats:p>Мета статті полягає у поглибленні семантичного спектру категорії автентичності у процесі акордеонно-виконавської інтерпретації як духовного діяння, що дозволяє визначити нові ціннісні орієнтири та виконавські художні принципи. Дослідження спрямоване на аналіз кореляції історичних жанрово-стильових норм, органологічно-інструментальних умов та індивідуального виконавського розуміння, що формує цілісну концептуальну систему та дозволяє визначити автентичні принципи акордеонної інтерпретації. Методологія дослідження передбачає використання комплексного міждисциплінарного підходу, що поєднує теоретичні концепції філософії, музикознавства, естетики та психології. Це сприяє поглибленню розуміння явища автентичності як духовно-інтерпретативного процесу акордеонно-виконавської творчості. Наукова новизна дослідження полягає у розширенні концептуальних уявлень про феномен автентичності, зокрема засади сучасної акордеонно-виконавської інтерпретації, яка спрямована на досягнення історично-стильової та художньо-смислової відповідності між композиторським та виконавським текстом. Висновки статті дозволяють визначити автентичність як інтегральну характеристику акордеонно-виконавської інтерпретації, обумовлену історико-культурними та особистісно-смисловими чинниками (відчуття власної присутності у музичному звучанні). Одним із найважливіших автентичних принципів визначено інтонаційність, в якій виявлено іманентні семантичні, тембро-сонорні, художньо-виражальні, теситурні, фактурні, артикуляційні можливості виконавсько-інтерпретативної діяльності. Відтак важливим поняттям є автентичне акордеонне інтонування (гра-комунікація), яке полягає у взаємодії історичних засад твору, звукової перспективності інструмента та особистісних смислів виконавця, що відповідають культурно-філософській парадигмі часових та просторових координат.</jats:p>