Abstract
<jats:p>У статті досліджено цифровізацію аграрних послуг як стратегічний чинник розвитку аграрного сектору України в умовах глобальних економічних трансформацій, поширення інформаційно-комунікаційних технологій та посилення євроінтеграційних процесів. Обґрунтовано, що сучасний етап розвитку аграрної економіки характеризується переходом від традиційних моделей організації виробництва й сервісного забезпечення до цифрових екосистем, заснованих на використанні великих даних, геоінформаційних систем, безпілотних технологій, сенсорних мереж, штучного інтелекту, платформених рішень та електронного врядування. Визначено, що цифровізація аграрних послуг охоплює не лише модернізацію виробничих процесів, а й трансформацію управлінських підходів, механізмів надання послуг аграрним виробникам, інституційних інструментів державного регулювання та моделей ринкової взаємодії. Систематизовано основні теоретичні підходи до розуміння цифрової трансформації та її ролі в аграрному секторі. Розкрито зміст концепції «Сільське господарство 4.0» як галузевого вияву парадигми Industry 4.0, що базується на інтеграції цифрових технологій у єдину систему управління агровиробництвом і агросервісом. Виокремлено ключові напрями цифровізації аграрних послуг в Україні, серед яких: технології точного землеробства, розвиток цифрових платформ і сервісних екосистем, цифрове врядування та електронні сервіси, а також цифровізація тваринництва. Доведено, що впровадження таких інструментів сприяє підвищенню продуктивності, оптимізації використання ресурсів, зменшенню транзакційних витрат, посиленню прозорості ринку та розширенню можливостей доступу агровиробників до державної підтримки і зовнішніх ринків. Особливу увагу приділено функціональній ролі Державного аграрного реєстру як інституційної основи цифрової трансформації аграрного сектору. Аргументовано, що його розвиток забезпечує цифрову ідентифікацію суб’єктів агробізнесу, верифікацію даних, підвищення адресності державної підтримки та формування підґрунтя для подальшого розвитку електронних сервісів у сфері аграрної політики. Водночас встановлено, що цифровізація аграрних послуг в Україні стримується низкою взаємопов’язаних бар’єрів, зокрема техніко-інфраструктурних, фінансово-економічних, кадрово-компетентнісних, регуляторно-правових та організаційно-управлінських. Підсумовано, що подолання цих обмежень потребує комплексної державної стратегії, зорієнтованої на розвиток цифрової інфраструктури, стимулювання інвестицій, підвищення цифрової грамотності та вдосконалення нормативно-правового забезпечення. Запропоновано авторське бачення моделі цифрової екосистеми аграрних послуг. Обґрунтовано, що цифровізація аграрних послуг є не ситуативним технологічним трендом, а довгостроковим механізмом підвищення конкурентоспроможності українського аграрного сектору та його інтеграції до глобальних цифрових агропродовольчих ланцюгів.</jats:p>