РОЗВИТОК ВИЩОЇ УКРАЇНСЬКОЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ОСВІТИ В ЕМІГРАЦІЇ У 20–30-Х РОКАХ ХХ СТОЛІТТЯ НА ТЕРИТОРІЇ ЧЕХОСЛОВАЧЧИНИ

<jats:p>У статті розглянуто проблематику формування підходів до освіти українців у еміграції на початку ХХ століття, зокрема, активного розвитку освіти аграрного напряму, а також внеску окремих науковців у становлення української освіти. На основі застосування проблемно-хронологічного і історико-системного методів та аналізу висвітлено особливості формування української аграрної наукової думки в контексті діяльності української наукової спільноти закордоном, як окремого явища європейського соціуму у першій половині ХХ століття. На основі архівних документів та опублікованих матеріалів проаналізовано суспільні і політичні особливості (обставини) життя українських науковців в еміграції, що визначили історію створення та діяльності Українського вільного університету (УВУ) та Української господарської академії (УГА) в Чехословаччині в контексті їх функціонування як вищих шкіл на традиціях української вільної науки, культури і патріотизму. З’ясовано суспільні, політичні, соціальні передумови виникнення українських вищих закладів за кордоном, ключові фактори їх успішної наукової праці та результати їх діяльності, що здійснили вплив на аграрну науку в Україні, Чехії та за їх межами. Проведено аналіз поетапного виникнення українських навчальних закладів за кордоном, впливу зовнішніх чинників на цей процес, таких, як прихильність урядів іноземних країн, їх політична та економічна підтримка у різні періоди з 20-х років і до початку другої половини 30-х років. Висвітлено суттєву ідеологічну складову як серед викладацького складу українських високих шкіл в еміграції, так і серед студентів, що мріяли повернутися з отриманими знаннями в них на Батьківщину для розбудови власної держави. У висновках підкреслюється, що серед патріотично налаштованих українських наукових діячів першої половини ХХ ст. панували стійки переконання щодо необхідності присутності українських фахівців, діячів, преси та науковців у європейському суспільному, науковому та політичному просторі задля того, щоб вільно нести український погляд на ті чи інші події серед інших народів світу. Такий підхід у свій час дав свої результати і зумовив чимало позитивних змін у ставленні інших народів Європи та світу до ідеї української державності.</jats:p>