Abstract
<jats:p>Необхідність адаптації систем, синтезованих у результаті застосування сучасних методів теорії автоматичного керування, до новітніх технічних рішень у сфері апаратної реалізації електроприводів спонукає до попередніх досліджень, виконуваних шляхом математичного моделювання, що зумовлює актуальність цієї роботи. Окремий напрямок параметричної оптимізації за швидкодією релейних систем керування, оснований на методі N–i перемикань, демонструє високу ефективність завдяки орієнтації на порівняно вузький клас структур електроприводів, але допускає певну варіативність структурних рішень для врахування технічних вимог та наявних засобів їх імплементації. Мета цього дослідження полягає у виконанні серії чисельних експериментів для оцінки спроможності певних структур систем керування до реалізації властивостей, потенційно притаманних їм завдяки параметричній оптимізації, зокрема, на здатність до відтворення розрахункової оптимальної за швидкодією траєкторії в умовах обмеження проміжних координат. Для досягнення поставленої мети у роботі були здійснені такі дослідження: розраховані перехідні процеси релейної системи з каскадною структурою при керуванні електроприводом зі зворотними зв’язками за швидкістю та прискоренням в режимі позиціонування та стабілізації положення за умов постійного впливу сталого та змінюваного у часі активного моменту опору а також в режимі захоплення та відпрацювання синусоїдальної траєкторії руху; розраховані перехідні процеси релейної системи з каскадною структурою при керуванні електроприводом зі зворотними зв’язками за першою та другою похідними похибки керування в режимі захоплення та відпрацювання синусоїдальної траєкторії руху. Результати роботи полягають у виборі структур електропривода, що оптимально відповідають типовим режимам його роботи. Обґрунтуванням цього вибору є висновки щодо статичних та динамічних властивостей структур, основані на матеріалах виконаного дослідження.</jats:p>