НАВИЧКИ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ: ВІД ВИЗНАЧЕННЯ ДО ВИМІРЮВАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПІДГОТОВКИ

<jats:p>У статті розглянуто проблему визначення і структурування навичок міжкультурної комунікації як вимірюваних результатів професійної підготовки майбутніх менеджерів. Актуальність дослідження зумовлена зростанням культурної, мовної, організаційної та цифрової різноманітності управлінської діяльності. У мультикультурних командах, міжнародних проєктах, віртуальній співпраці та транскордонній діловій взаємодії майбутньому менеджеру недостатньо загальної обізнаності про інші культури або функціонального володіння іноземною мовою. Йому потрібні практичні навички, що дають змогу інтерпретувати культурно зумовлені смисли, адаптувати комунікацію, попереджати непорозуміння, підтримувати інклюзивну взаємодію та ухвалювати етично коректні рішення в ситуаціях комунікативної невизначеності. Мета статті полягає в обґрунтуванні вимірюваної рамки навичок міжкультурної комунікації майбутніх менеджерів на основі сучасних наукових результатів. У дослідженні використано теоретичні методи: аналіз, порівняння, узагальнення, систематизацію та категоризацію наукових джерел з проблем міжкультурної компетентності, культурного інтелекту, емоційного інтелекту, управління мультикультурними командами, інклюзивного лідерства та цифрової міжкультурної взаємодії. У статті уточнено, що навички міжкультурної комунікації доцільно розглядати як прикладний і спостережуваний складник міжкультурної компетентності. Вони виявляються у конкретних управлінських діях: активному слуханні, уточненні смислів, адаптації повідомлень, емоційній саморегуляції, посередництві в комунікативних напруженнях, координації мультикультурної командної роботи та етичному використанні цифрових засобів комунікації. Запропонована рамка охоплює вісім груп навичок: культурну саморефлексію; інтерпретацію культурно зумовлених смислів; адаптивну вербальну й невербальну комунікацію; емоційну саморегуляцію та емпатію; управління міжкультурною взаємодією; попередження конфліктів і посередництво; цифрову міжкультурну комунікацію; інклюзивне управлінське ухвалення рішень. Кожну групу можна описати через спостережувані індикатори й використати для розроблення освітніх компонентів, тренінгових завдань, критеріїв оцінювання та діагностичних інструментів у підготовці менеджерів.</jats:p>