Abstract
<jats:p>У статті розкрито теоретико-методологічні засади формування професійної готовності майбутнього викладача у процесі вивчення курсу «Педагогіка вищої школи» в умовах цифрової та соціальної трансформації вищої освіти. Зазначено, що виклики сьогодення, пов’язані з цифровізацією освітнього середовища, підвищенням рівня соціальної невизначеності, зумовлюють потребу в посиленні емоційної компетентності майбутніх викладачів. Запропоновано авторське трактування поняття «емоційно-професійна готовність» як інтегративної характеристики особистості майбутнього викладача, який поєднує професійні компетентності й високий рівень емоційного інтелекту. Сучасна вища освіта висуває підвищені вимоги щодо професійної, емоційної, комунікативної готовності викладача, однак у змісті цього курсу недостатньо реалізовано розвиток творчого потенціалу й емоційного інтелекту як системоутворювального компонента професійної підготовки майбутнього викладача. Обгрунтовано доцільність інтеграції розвитку емоційного інтелекту як системоутворювального чинника емоційно-професійної готовності магістрантів. Визначено структурні компоненти емоційно-професійної готовності. Окреслено можливості їх цілеспрямованого розвитку засобами змісту й методів курсу. Акцентовано, що впровадження емоційно-орієнтованих освітніх технологій сприяє формуванню педагогічної емпатії та професійної саморегуляції.</jats:p>