Abstract
<jats:p>На нинішньому етапі суспільного розвитку український публічний дискурс зазнає впливу соціально-економічної динаміки, політичних конфліктів та їх ідеологічного підґрунтя, а також розвитку медіатехнологій. Зазначені зміни знаходять практичне відображення у мовно-концептуальній картині світу носіїв мови, виникненні та укріпленні неологізмів та метафор. Дослідження зосереджене на проблемі динаміки українського публічного дискурсу в часі повномасштабної війни. У статті обґрунтовано, що ключовим стимулом для динаміки змістового навантаження, експресивного потенціалу існуючих лексем та виникнення нових позиціонується публічний дискурс, особливо у випадку медійного висвітлення. В рамках дослідження проаналізовано характерні лексичні зміни – неологізми, фразеологічні одиниці, метафори, що позиціонуються засобами конструювання ідентичності окремих соціальних груп, відображають особливості суспільно-політичної динаміки, характер оцінки дійсності. Визначено основні тенденції розвитку публічного дискурсу в інформаційно-комунікаційному просторі сучасності, серед яких – мінімізація змістовного навантаження, залучення емоційних наративів, інтенсифікація впливу на аудиторію за посередництвом невербальних і вербальних засобів. У дослідженні обґрунтовано, що динаміка лексики в контексті неологізмів та метафор позиціонується своєрідним маркером суспільного розвитку, та надає мові більшої відкритості й інтегрованості. Проведено аналіз зафіксованих мовних інновацій з подальшою стратифікацією, а також механізмів їх виникнення під впливом суспільно-політичної динаміки та публічного дискурсу, що її відображає. Результати підтверджують необхідність розвитку наукового дискурсу в досліджуваному напрямку як важливої ланки когнітивної лінгвістики, що дозволяє диференціювати причини виникнення національних відмінностей в актуальному геополітичному просторі.</jats:p>