Abstract
<jats:p>Стаття присвячена розробці комплексної методології аналізу поетики наративу метамодерних романів Кадзуо Ішіґуро з інтеграцією когнітивно-наратологічної та лінгвокультурологічної перспектив. У центрі дослідження – специфіка неприродної наративності, жанрової модифікації, особливості фокалізації та взаємодія мовних і культурних засобів, що визначають механізми смислотворення у художньому тексті та його інтерпретацію. Запропонована методологія передбачає багаторівневий аналіз: контекстуально-поетикальний рівень дозволяє реконструювати культурні коди, архетипічні моделі та жанрові передумови творів; макропоетичний рівень досліджує загальну організацію наративу, подієвість, онтологію художнього світу та структуру художніх образів; когнітивно-наратологічний рівень спрямований на виявлення способів конструювання смислу через систему художніх образів, внутрішню фокалізацію, інтроспекцію персонажів і моделювання читачем когнітивних процесів; інтерпретаційно- рецептивний рівень аналізує стратегії читацького осмислення, культурно зумовлені моделі інтерпретації та механізми формування когнітивно- емоційної напруги. На прикладі романів «Залишок дня», «Не відпускай мене» та «Клара і Сонце» показано, що неприродна нарація, редукована подієвість, специфіка фокалізації та жанрових трансформацій формують унікальний простір взаємодії художнього тексту та читача, де смисл виникає не через сюжетні конфлікти, а через рефлексію, моральну оцінку і когнітивну реконструкцію подій. Дослідження демонструє взаємодію японських та західних культурних кодів, які через універсальні та культурні архетипи формують художні образи персонажів, визначають особливості наративної організації та безпосередньо впливають на процес інтерпретації та конструювання смислу читачем. Запропонована методологія відкриває перспективи подальших досліджень метамодерної поетики наративу, зокрема неприродної нарації, когнітивних і культурно зумовлених механізмів читацької інтерпретації та рецепції сучасної англомовної прози.</jats:p>