Abstract
<jats:p>Стаття присвячена прагмалінгвістичному аналізу концептуальних метафор у дипломатичному дискурсі мирних переговорів щодо врегулювання збройного конфлікту в Україні. Матеріалом дослідження слугують транскрипти засідань Ради Безпеки ООН та Генеральної Асамблеї ООН 2024–2026 рр., присвячених обговоренню умов припинення вогню й мирного врегулювання; загальний обсяг корпусу становить близько 120 000 слів, сукупна кількість делегацій-мовців – 47. Метою роботи є виявлення структурних типів концептуальних метафор і встановлення їхніх прагматичних функцій у досліджуваному дискурсі. Методологічну основу становлять теорія концептуальної метафори Дж. Лакоффа і М. Джонсона, метод ідентифікації метафор MIPVU та теорія управління обличчям Браун і Левінсона. У результаті аналізу 643 ідентифікованих метафоричних одиниць виокремлено чотири домінантні концептуальні моделі: ПЕРЕГОВОРИ – ЦЕ ПОДОРОЖ (38,4%), реалізована через «path to peace», «steps towards», «move the parties towards ceasefire»; МИР – ЦЕ СПОРУДА (30,8%), реалізована через «robust security guarantees», «parameters of peace», «uphold sovereignty»; ПЕРЕГОВОРИ – ЦЕ РОЗМЕЖОВАНИЙ ПРОСТІР (22,4%), реалізована через «red lines», «abide by agreements», «will not agree to any foreign diktat»; КОНФЛІКТ – ЦЕ СТИХІЯ (8,4%), реалізована через «spiral of conflicts», «game of nuclear roulette», «cycle of escalation». На прагматичному рівні метафори руху виконують функцію конструювання кооперативної позиції через позитивну ввічливість, метафори будівництва легітимізують вимоги в нейтральній технічній рамці, просторові метафори маркують конфронтаційні позиції та загрожують негативному обличчю, а метафори стихії знижують агентивність мовця. Встановлено системну кореляцію між типом метафоричної моделі й комунікативною стратегією делегації. Результати дослідження розкривають механізми прагматичного впливу в дипломатичному дискурсі й підтверджують конститутивну роль метафори у формуванні переговорних ідентичностей.</jats:p>