Abstract
<jats:p>У статті досліджується генезис та особливості функціонування популярної демократичної культури США у першій половині ХІХ століття як фундаментального чинника формування національного літературного дискурсу. Автор аналізує еволюцію наукових поглядів на природу масової літератури, простежуючи шлях від її сприйняття як «паразитарного» явища до визнання повноцінним об’єктом теоретичної рефлексії. У роботі систематизовано шість ключових концепцій популярної культури за Дж. Стореєм, що дозволяє глибше осягнути багатогранність цього феномену в соціокультурному контексті. Особлива увага приділяється специфіці американського романтизму, який, на відміну від європейських аналогів, розвивався за відсутності традиційного фольклорного підґрунтя та античної спадщини. Доведено, що роль «національної душі» у США відіграла бурхлива популярна демократична культура. Визначено, що доба президентства Ендрю Джексона стала переломним моментом, який радикально змінив парадигму американської словесності, легітимізувавши раніше заборонені або маргіналізовані теми: від гострої соціальної сатири та сенсаційних репортажів до сміливих експериментів із тілесністю. У статті розглядається творчість ключових постатей «Американського Ренесансу» (Е. А. По, Н. Готорна, Г. Мелвілла, В. Вітмена, Р. В. Емерсона та Г. Д. Торо) крізь призму їхньої взаємодії з «низькими» жанрами. Обґрунтовано тезу, що поділ на «темний» (песимістичний) та «оптимістичний» напрями є умовним, оскільки обидва вектори живилися спільними джерелами популярної преси, релігійної дидактики та комерційної літератури. Автор доходить висновку, що американська класика є результатом напруженого діалогу між елітарними інтелектуальними стратегіями та стихійним демократизмом мас. Такий підхід дозволяє переосмислити генетичні зв’язки між канонічними творами та тогочасним медійним простором, підкреслюючи унікальність національного шляху розвитку мистецтва слова в Сполучених Штатах.</jats:p>