МЕТОДИКА ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ПРОКАТНИХ ВАЛКІВ, ВИГОТОВЛЕНИХ У РІЗНИХ КРАЇНАХ, З ВИКОРИСТАННЯМ ПАРАМЕТРІВ СТАТИСТИЧНИХ РОЗПОДІЛІВ

<jats:p>Витрати на прокатні валки зазвичай становлять 5–15% від загальної собівартості виробництва продукції стану гарячої прокатки. Ринок прокатних валків є висококонкурентним, що може створити для імпортера можливості для цінового тиску на потенційних експортерів і виробників. Методикою обрання ділового партнера може бути застосування так званої сукупної ціни володіння (total cost of ownership, TCO) імпортованим чи придбаним на внутрішньому ринку товаром. Моделі TCO, які використовуються для вибору технологічної оснастки, є унікальними як наслідок специфічності умов експлуатації товарів промислово-виробничого призначення. Оцінка ефективності застосування прокатних валків може бути проведена лише стохастичними, ймовірнісними методами математичної статистики. Метою цього дослідження є статистичне моделювання дії обраних факторів TCO на виробничі витрати гарячекатаного металопрокату із застосуванням валків, виготовлених в Україні та імпортованих з Індії, Чехії та Італії. Для проведення коректного порівняння експлуатаційної стійкості вітчизняної та імпортної продукції, виконано аналіз емпіричних розподілів з метою розрахунку математичного очікування (m) та відповідної дисперсії (D) кількості металопрокату, виробленого з застосуванням валків, виготовлених у різних країнах, до їх руйнування. Показано, що відповідь на питання, чи має сенс імпортувати дороговартісну технологічну оснастку (прокатні валки) може бути отримана шляхом створення TCO моделі, яка пов'язує витрати (Cost) на виробництво певної кількості металопрокату (у даному випадку 1000 т) з надійністю валків (Risk) та їх витривалістю та довговічністю (Mathematical expectation). Розрахунки виконані у програмному середовищі OriginPRO з незначною корекцією та візуалізацією у MathCAD. Результати розрахунків доводять, що відносні витрати на виробництво 1000 т металопрокату при застосуванні італійських валків вищі, ніж за українських, на 34,66%. Аналогічний розрахунок показує, що використання валків індійського виробництва недоцільне з міркувань ризику дострокового виходу з ладу технологічної оснастки (вище за вітчизняне на 20,74%). Ризики застосування чеської продукції практично ті самі, що й української, а відносні затрати на 23,67% вищі. Отже, ніякого розрахункового сенсу у використанні імпортованої технологічної оснастки немає. Технологічне оснащення із країн Західної та Центральної Європи дуже якісне з точки зору низьких ризиків передчасного руйнування валків (для італійських 0,299, а для українських 0,352, тобто відносний ризик на 17,73% вищий), воно занадто підвищує витрати на виробництво металопрокату на українському підприємстві (51,934 €/тис. т для італійських валків та 38,566 €/тис. т для українських, тобто на 34,66%).</jats:p>