Abstract
<jats:p>Вступ. Досліджено концептуальні та доктринальні засади інклюзії екоциду до системи міжнародного кримінального правосуддя в контексті еволюції міжнародно-правового регулювання охорони довкілля. Проаналізовано генезис екоциду від теоретичної концепції до практичного інструменту міжнародного кримінального права. Розглянуто механізми імплементації екоциду у Римський статут Міжнародного кримінального суду та виклики, пов’язані з встановленням mens rea (лат. злочинний розум) та доведенням причинно-наслідкового зв’язку. Висвітлено роль регіональних міжнародних організацій, зокрема Ради Європи, у формуванні нормативної бази криміналізації екоциду. Запропоновано концептуальну модель інтеграції екоциду до системи міжнародного кримінального правосуддя з урахуванням екоцентричного підходу та принципів сталого розвитку. Обґрунтовано необхідність формування спеціального міжнародно-правового режиму відповідальності за екоцид як автономного міжнародного злочину. Мета. Метою дослідження є розробка концептуальних та доктринальних засад інклюзії екоциду до системи міжнародного кримінального правосуддя через аналіз еволюції правової природи екоциду, виявлення інституційних механізмів його криміналізації та обґрунтування моделі інтеграції екоцентричного підходу до антропоцентричної системи міжнародного кримінального права. Матеріали і методи. Матеріалами дослідження є міжнародні нормативно-правові акти, серед іншого, акти Європейського Союзу та України, а також їхній доктринальний аналіз в контексті причинно-наслідкового зв’язку екоциду в системі міжнародної кримінальної юстиції. Методи включають системний аналіз правових норм, порівняльний аналіз прецедентів (історичні витоки концепції екоциду через призму використання Agent Orange у В’єтнамі), а також контент-аналіз доктринальних джерел, що дозволяє виявити провідні доктринальні підходи, які існують щодо тематики інклюзії екоциду у системі міжнародно-кримінального правосуддя тощо. Результат. Конкретизовано, що генезис концепції екоциду в міжнародному праві безпосередньо пов’язаний з усвідомленням недостатності існуючих правових механізмів задля протидії масштабному екологічному руйнуванню. Актуалізовано, трансформація парадигми міжнародного екологічного права від антропоцентризму до екоцентризму – це питання визнання екоциду автономним міжнародним злочином. Перспективи. Перспективи подальших розробок пов’язані з деталізацією механізмів імплементації екоциду в національні правові системи, розробкою міжнародних стандартів розслідування екологічних злочинів, формуванням системи превентивних заходів для запобігання екоциду. Особливої уваги потребує дослідження взаємозв’язку між екоцидом та іншими міжнародними злочинами, зокрема геноцидом та злочинами проти людяності, в контексті комплексного захисту прав людини та довкілля.</jats:p>