Abstract
<jats:p>У статті розглядається теоретичне обґрунтування ролі українського образотворчого мистецтва у формуванні основ національної ідентичності у дітей старшого дошкільного віку. Проаналізовано нормативно-правову базу та наукові підходи до проблеми формування української національної ідентичності у дітей дошкільного віку. Визначено поняття «ідентичність» та «національна ідентичність», а також розглянуто роботи дослідників стосовно цієї проблематики. Національна ідентичність відображає усвідомлення індивідом своєї приналежності до певної нації, спільної історичної долі, культури, мови, традицій і цінностей. Національна ідентичність формується поступово, починаючи з ранніх етапів онтогенезу, і має складну багаторівневу структуру, що охоплює когнітивний, емоційно-ціннісний та поведінковий компоненти. Визначено, що старший дошкільний вік є критичним періодом для закладання первинних уявлень про національну належність, культуру та традиції. Показано, що образотворче мистецтво, зокрема творчість видатних українських художників (М. Примаченко, К. Білокур, О. Шовкуненко, І. Марчук), є важливим засобом емоційного та ціннісного виховання, що сприяє розвитку патріотизму, усвідомленню національної ідентичності та творчої активності дітей старшого дошкільного віку. Наголошено на важливості використання художніх образів із національною символікою та стилістичною доступністю для дітей дошкільного віку, що забезпечує глибше засвоєння культурних цінностей і формує позитивне ставлення до української культури. Зроблено висновок про ефективність системного впровадження творів українського образотворчого мистецтва в освітній процес закладів дошкільної освіти і сімейному вихованні для формування основ української національної ідентичності у дітей старшого дошкільного віку.</jats:p>