МЕТОДИ НАВЧАННЯ: МИНУЛЕ, СУЧАСНІСТЬ, МАЙБУТНЄ

<jats:p>У статті аналізуються питання методів навчання у процесі історичного розвитку. На основі періодизації розвитку дидактичних систем виокремлено найважливіші питання організації навчального процесу в контексті вибору відповідних методів. Підкреслюється важливість переходу від праць методологічного рівня, аналітичних досліджень закономірностей розвитку освітніх систем, тенденцій становлення національної школи до оцінки дидактичних основ з поступовою конкретизацією змісту, форм, методів навчання. Зауважимо, що саме методи навчання залишаються найменш вивченими в контексті ретроспективної оцінки, впливу досвіду минулих років на сучасність. Проблема методів навчання ускладнюється недостатньою кількістю хрестоматій з дидактики, необхідністю узагальнювати досвід різних країн, доцільністю дотримання вимог компаративістики, засад міждисциплінарного підходу, труднощами з діагностикою рівня ефективності навчання й учіння, пошуком філософських закономірностей когнітивних процесів особистості на різних етапах життєдіяльності, доцільністю врахування гендерних особливостей, латентним характером розвитку творчих здібностей. Труднощі викликаються також з визначенням системи базових понять. Доволі часто проголошуються “революційні” зміни в дидактичних системах без належного наукового обґрунтування. Продовжуючи помилкові традиції минулого, інколи автори новаторських концептів розпочинають свої праці з критичної оцінки “старої” школи доіндустріальної епохи, критикують навчальні заклади за інерційність, відставання від новітніх досягнень. Таким чином нівелюється досвід минулих років і відбувається неперервний процес “відкриття” нових методів.</jats:p>