Abstract
<jats:p>Актуальність проблеми. Актуалізація імплементації методологічного конструкту параметризованого штучно-керованого середовища (ШКС) у парадигму фізичної культури та спорту зумовлена об’єктивною необхідністю системного моделювання архітектоніки екзогенних детермінант. Зазначений підхід уможливлює прецизійну адаптацію параметрів зовнішнього стимуляційного впливу до індивідуального морфофункціонального статусу суб’єкта, детермінуючи високу релевантність, прогностичну валідність та верифіковану відтворюваність корекційно-реабілітаційних заходів. Це слугує фундаментальною науково-методологічною базою для проектування високоефективних фізкультурно-оздоровчих заходів, спрямованих на індукцію адаптивних локомоторних патернів, оптимізацію процесів сенсомоторної інтеграції та інтенсифікацію функціональної автономії індивіда в умовах освітньо-інклюзивного простору. Мета дослідження полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні та розробці концепції кінезіологічної корекції рухової сфери дітей молодшого шкільного віку зі спастичними формами ДЦП шляхом створення та впровадження параметризованого «ШКС» в умовах освітньо-інклюзивного простору. Методи дослідження: аналіз й узагальнення фахової наукової літератури, педагогічне спостереження, педагогічне тестування, методи математичної статистики. Результати дослідження. У межах дослідження експліковано та теоретико-методологічно обґрунтовано концепцію кінезіологічної корекції рухової сфери дітей молодшого шкільного віку з церебральним паралічем (спастичні форми), що позиціонується як операційна модель спрямованого нейромоторного онтогенезу в умовах параметризованого ШКС. Авторами концептуалізовано категорію «параметризоване штучно-кероване середовище», яка інтерпретується як інтегрована сукупність регульованих просторово-часових, сенсорних, ергометричних та соціально-інтерактивних змінних, що підлягають алгоритмізації, кількісній верифікації та етапній модифікації згідно з персоналізованим локомоторним профілем дитини. Розроблено та репрезентовано структурно-функціональну модель досліджуваного середовища, яка синтезує архітектоніку просторово-предметного, технологічного та психосоціального компонентів. Синергетична взаємодія зазначених складників забезпечує прецизійно керовану ескалацію складності рухових завдань, що ініціює стадійну нейромоторну реорганізацію та формування стійких компенсаторно-адаптивних механізмів рухової сфери. Матеріали дослідження слугують основою для проєктування архітектоніки інклюзивних просторів, де просторово-предметний та технологічний компоненти ШКС виступають каталізаторами функціональної автономії дитини, забезпечуючи перехід від керованої рухової активності до самостійної локомоторної реалізації.</jats:p>