Abstract
<jats:p>Актуальність проблеми. Рукопашний бій як мультимодальний вид єдиноборств інтегрує гетерогенні техніко-тактичні дії, що детермінують критичні асиметричні та осьові навантаження на морфоструктури опорно-рухового апарату. В умовах незавершеної онтогенетичної зрілості та високої пластичності соматичних систем юних спортсменів, зазначена специфіка стає предиктором порушень біогеометричного профілю постави та ініціації деструктивних змін постурального гомеостазу. Особливої наукової уваги потребує аналіз дисфункцій м’язово-фасціальних ланцюгів, де функціональна асиметрія, зумовлена специфікою бойової стійки, трансформується у стійку патологічну архітектоніку тіла. Мета роботи – оцінити динаміку показників біогеометричного профілю постави юних спортсменів, які спеціалізуються в рукопашному бою, у процесі реалізації авторської профілактичної технології. Методи дослідження. Дослідження проведено за участю 30 юних спортсменів 8–9 років, що спеціалізуються в рукопашному бою, із дотриманням етичних норм Гельсінської декларації. Використовувалися педагогічний експеримент та інструментальна оцінка біогеометричного профілю постави (програма «Torso», трибальна система скринінгу). Дані оброблені методами математичної статистики з IBM SPSS Statistics 21. Результати дослідження. Апробація розробленої авторської профілактичної технології засвідчила її високу ефективність у контексті оптимізації соматичного статусу юних спортсменів 7–10 років. Встановлено, що інтегрований вплив спеціалізованих корекційних вправ детермінує позитивну трансформацію біогеометричного профілю постави, з вираженою селективною дією на фронтальну складну складову архітектоніки тіла. Зафіксовано статистично достовірну мінімізацію дистонічних асиметрій (p < 0,05–0,01). Найбільш виражена позитивна динаміка спостерігалася у показниках симетричності акроміальних точок (плечового поясу), гребнів клубових кісток (тазу), трикутників талії та осьової постановки стоп. Дана тенденція вказує на ефективність технології у нівелюванні функціональних сколіотичних девіацій, що є наслідком асиметричного навантаження в рукопашному бою. На противагу фронтальним показникам, параметри сагітального профілю (вертикальність нахилу голови, вектори нахилу тулуба, глибина грудного кіфозу та поперекового лордозу) продемонстрували відносну резистентність до запропонованого впливу. Відсутність статистично значущих змін (p > 0,05) у цих сегментах вказує на необхідність посилення екстензійних та пропріоцептивних вправ, спрямованих на корекцію сагітальних фізіологічних вигинів, що є більш інертними структурами в молодшому шкільному віці. Ефективність технології підтверджена на рівні загальної вибірки (n=29). Проте аналіз результатів у межах мікрогруп (за типами постави) виявив меншу стабільність корекційного ефекту, що зумовлено обмеженою чисельністю підгруп. Це актуалізує подальші дослідження у напрямку персоніфікованого підходу та розширення експериментальної бази. Результати підтверджують ефективність технології як засобу профілактики функціональних порушень опорно-рухового апарату на етапі початкової підготовки.</jats:p>