КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГЕРХ У ХВОРИХ НА ХОЗЛ ТА БА НА ТЛІ ОЖИРІННЯ

<jats:p>Резюме. Вступ. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) є однією з найпоширеніших патологій шлунково-кишкового тракту, що значно погіршує якість життя пацієнтів та часто поєднується з іншими хронічними захворюваннями, зокрема бронхіальною астмою (БА) та хронічною обструктивною хворобою легень (ХОЗЛ). Мета дослідження: оцінити взаємозв’язок між рівнем сироваткового гастрину-17, пепсиногенів (PGI, PGII), показниками функції зовнішнього дихання та індексом маси тіла у пацієнтів із ХОЗЛ та БА на фоні ожиріння, із врахуванням H. pylori-статусу. Матеріали та методи. Під спостереженням знаходилися 102 пацієнти із верифікованими діагнозами ХОЗЛ (n=42) та БА (n=60) та 25 амбулаторних пацієнтів із різного ступеня ожирінням. Серед пацієнтів переважали чоловіки (78 чол., 49 жін.). Критерії включення в дослідження: вік 18–75 р., підтверджений діагноз ХОЗЛ або БА відповідно до GOLD 2024 і GINA 2024, ГЕРХ та діагноз ожиріння. Лабораторне обстеження включало визначення гастрину-17 та пепсиногенів I та II – кількісно методом імуноферментного аналізу (ELISA) у сироватці крові; розрахунок співвідношення PG I/PG II. Результати досліджень. У пацієнтів із поєднаною патологією (ГЕРХ + ХОЗЛ/БА) спостерігалися виражені симптоми рефлюксу: частота печії ≥3 рази на тиждень у 72% обстежених, нічні прояви ГЕРХ – 48% осіб, регургітація – 65%. За шкалою GERD-Q середній бал тяжкості симптомів у пацієнтів із ХОЗЛ + ГЕРХ складав 12,3±3,1, у пацієнтів із БА + ГЕРХ – 11,8±2,9, що значно перевищувало контрольну групу (3,5±1,2, p&lt;0,001). Спостерігається підвищення PG II у пацієнтів із коморбідною патологією, що свідчить про запальні зміни антрального відділу шлунка. Співвідношення PG I/II знижене, що вказувало на початкові атрофічні зміни слизової оболонки шлунка. Вивчення взаємозв’язку гастрину-17 і пепсиногенів із ІМТ і функцією зовнішнього дихання показало, що підвищені рівні гастрину-17 і PG II асоціюються зі зниженням функції зовнішнього дихання та зростанням ІМТ. Поступове підвищення гастрину-17 зі зростанням ступеня ожиріння, яке нами встановлено, свідчить про дозозалежний вплив ожиріння на гастринову секрецію. Отримані дані підтверджують наявність сильної позитивної кореляції між індексом маси тіла та рівнем гастрину-17. H. pylori-позитивні пацієнти (n=32) мали вищий рівень гастрину-17 (21,3±3,8 пг/ мл) та PG II (22,1±4,9 ng/ml) порівняно з H. pylori-негативними (17,2±2,7 пг/мл та 18,1±4,7 ng/ml, p&lt;0,01). Висновки. Пацієнти із поєднаною патологією ГЕРХ, ХОЗЛ/БА на фоні ожиріння мають важчий перебіг ГЕРХ та підвищення рівнів гастрину-17 і пепсиногенів II, а співвідношення PG I/II знижене, що свідчить про підвищену кислотопродукцію та початкові атрофічні зміни слизової шлунка. Виявлено кореляційний зв’язок гастрину-17 і PG II із ІМТ та показниками функції зовнішнього дихання: підвищені рівні біомаркерів асоціюються зі зниженням FEV1 та FEV1/FVC, що підтверджує системний характер гастро-респіраторного синдрому. H. pylori-позитивний статус пацієнта сприяє прогресуванню дисбалансу шлункових біомаркерів.</jats:p>