СЕМІОТИЧНА НАРАТИВНА МОДЕЛЬ ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ ДЖОРДЖІЇ МЕЛОНІ: АКТАНТНА СТРУКТУРА ТА ІДЕОЛОГІЧНИЙ КВАДРАТ, A SEMIOTIC NARRATIVE MODEL OF GEORGIA MELONY'S POLITICAL DISCOURSE: ACTANTIC STRUCTURE AND IDEOLOGICAL SQUARE

<jats:p>Постановка проблеми. Сучасний політичний дискурс характеризується складною наративною організацією, що вимагає адекватного теоретичного інструментарію. Дискурс Джорджії Мелоні як першої жінки-прем'єр-міністра Італії демонструє стабільну наративну структуру з чітким розподілом ролей протягом понад десятиліття та двох інституційно різних періодів. Мета. Дослідження має на меті побудувати семіотичну наративну модель, що інтегрує актанційну модель А.-Й. Греймаса як структурну основу з ідеологічним квадратом Т. ван Дейка як механізмом ідеологічного призначення цінностей, та перевірити цю модель на корпусі промов Мелоні (2014–2025). Методи. У дослідженні застосовується актанційний аналіз на основі моделі Греймаса, критичний дискурс-аналіз, що відповідає ідеологічному квадрату Ван Дейка на лексичному та дискурсивному рівнях, та концептуальний метафоричний аналіз на основі теорії Лакоффа та Джонсона. Усі три процедури застосовуються послідовно до кожного тексту в корпусі. Результати. Було визначено стабільну шестикомпонентну актантіальну конфігурацію: Суб'єкт (колективне «ми» - народ та його представники), Об'єкт (відновлена, покращена Італія), Відправник (історія та народна воля), Одержувач (італійський народ), Помічник (переконання, традиція, інституційна коаліція) та Опонент (бюрократія, ліві, зовнішні сили). Ідеологічний квадрат функціонує як механізм для присвоєння цінностей актантіальним ролям, причому антитеза еліта/народ кристалізується на площі П’яцца дель Пополо (2020) у формулі loro sono il palazzo – noi siamo il popolo. Було визначено п’ять концептуальних метафор: ДЕРЖАВА–КОРАБЕЛЬ, ПОЛІТИКА–БИТВА, НАЦІЯ–ДІМ, ПОЛІТИКА–БУДІВНИЦТВО та ОПОНЕНТ–ЗДИРНИК. Обговорення. Модель виявляється дворівневою та динамічною: глибинний рівень (актантна структура) залишається стабільним протягом 2014–2025 років, тоді як поверхневий рівень зазнає послідовної трансформації – Опонент переходить від персоналізованих фігур до абстрактних сил, Суб’єкт еволюціонує від борця до суверенного захисника національних інтересів, а домінуюча наративна програма переходить від програшу до набуття. Запропонована модель може бути застосована як єдиний аналітичний інструмент для будь-якого політика, який переживає зміну інституційного статусу. Перспективи подальших досліджень полягають у порівняльному застосуванні до дискурсів інших правоконсервативних європейських лідерів.</jats:p>